СПУЗА — ЕТИМОЛОГІЯ
спу́за «гарячий попіл з жаром, жар, попіл; сажа Шух; залишене на полі вогнище, попіл, що затвердів після дощу Доп. УжДУ IV»
запозичення зі східнороманських мов;
рум. spúză «гарячий попіл з жаром; попіл», [spudză], молд. спу́зэ «тс.» походять від лат. spodium «попіл; металевий шлак, окалина», яке зводиться до гр. σποδιά «попіл», σπόδιον «металевий шлак», пов’язаних із σποδός «тліючий попіл; пил, порох, пісок», етимологічно нез’ясованих;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спуг
«тс.»
спуда
«присок, попіл з сажею; попіл з вогнем; виснажене поле»
спу́дза
«тс.; сміття з попелом, попіл, з якого змито луг Доп. УжДУ IV»
спудза́рь
«ожіль для поправляння вогню»
спудзівни́к
«ожіль»
спу́дзяни́к
«коржик, печений на попелі; чоловік, що любить сидіти біля затопленої печі»
спу́дзя́нка
«вівця, вовна якої має колір попелу; назва вівці»
спу́женик
«вівсяна паляниця»
спуз
«попіл; попіл з жаром, присок»
спуза́віти
«змарніти»
спу́за́р
«пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду»
спу́за́рь
«тс.»
спу́рза
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| σποδιά «попіл» | грецька |
| σπόδιον «металевий шлак» | грецька |
| σποδός «тліючий попіл; пил, порох, пісок» | грецька |
| spodium «попіл; металевий шлак, окалина» | латинська |
| спу́зэ «тс.» | молдавська |
| spúză «гарячий попіл з жаром; попіл» | румунська |
| spudză | румунська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України