СПРИТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
сприт «спритність»
не зовсім ясне;
може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;
можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;
бр. спрыт «спритність, вправність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спритки́й
«жвавий, моторний»
спри́тний
спри́тник
«спритна людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыць «тс.» | білоруська |
| спрыт «спритність, вправність» | білоруська |
| при́п(к) ам «біжу» | болгарська |
| sprautō «швидкий» | готська |
| spīritus «душа, дух; життєва сила» | латинська |
| sprū́sti «ковзнути» | литовська |
| spryt «спритність, меткість, проворність» | польська |
| pryciać «поспішати» | польська |
| прыть «прудкість, спритність» | російська |
| пруд «став» | російська |
| прудки́й | українська |
| esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість» | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України