СПРИНЦЕВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
спринцюва́ти
очевидно, запозичення з російської мови;
р. спринцева́ть «спринцювати», ст. сприцыва́ть «тс.» (1720) виводиться від нім. spritzen «спринцювати, уприскувати, бризкати», пов’язаного з свн. sprützen «бризкати», sprūӡen, дангл. sprūtan «рости», двн. sprioӡan «сходити; розвиватися (про рослини)» і, далі, з вірм. sp‘ṙem «розсіюю, розкидаю», гр. σπείρω «тс., сію; наливаю, поливаю»;
бр. спрынцава́ць, болг. спринцо́вам;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спринці́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спрынцава́ць | білоруська |
| спринцо́вам | болгарська |
| sp'ṙem «розсіюю, розкидаю» | вірменська |
| σπείρω «тс., сію; наливаю, поливаю» | грецька |
| sprūtan «рости» | давньоанглійська |
| sprioӡan «сходити; розвиватися (про рослини)» | давньоверхньонімецька |
| spritzen «спринцювати, уприскувати, бризкати» | німецька |
| спринцева́ть «спринцювати» | російська |
| сприцыва́ть «тс.» (1720) | російська |
| sprützen «бризкати» | середньоверхньнімецька |
| sprūӡen | середньоверхньнімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України