СПРАГЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

пра́гну́ти «сильно бажати, жадати»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу», як і ч. prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати», слц. prahnút’, вл. prahnyć «тс.», пов’язане з prażyć «смажити, пекти», укр. пра́жити;
первісне значення слова, очевидно, було «висихати від спеки; пектися»;
бр. пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запрага́тися «бажатися, хотітися»
пра́гнення
прагнути (XVI ст.)
прагну́щий «спраглий»
прагню́чий «жадібний»
прагню́щий «спраглий; той, що жадає (щось мати)»
спра́га
спрагли́вий
спра́глий
спра́гнений
спрагну́тися «забажатися»
спрагота́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути» білоруська
prahnyć «тс.» верхньолужицька
pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу» польська
prażyć «смажити, пекти» польська
prahnút' словацька
пра́жити українська
prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України