СПРАГЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пра́гну́ти «сильно бажати, жадати»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу», як і ч. prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати», слц. prahnút’, вл. prahnyć «тс.», пов’язане з prażyć «смажити, пекти», укр. пра́жити;
первісне значення слова, очевидно, було «висихати від спеки; пектися»;
бр. пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запрага́тися
«бажатися, хотітися»
пра́гнення
прагнути
(XVI ст.)
прагну́щий
«спраглий»
прагню́чий
«жадібний»
прагню́щий
«спраглий; той, що жадає (щось мати)»
спра́га
спрагли́вий
спра́глий
спра́гнений
спрагну́тися
«забажатися»
спрагота́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути» | білоруська |
| prahnyć «тс.» | верхньолужицька |
| pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу» | польська |
| prażyć «смажити, пекти» | польська |
| prahnút' | словацька |
| пра́жити | українська |
| prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України