СПОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
почи́ти
псл. počiti, префіксальне утворення від *čiti, пов’язане чергуванням голосних з pokojь «покій»;
споріднене з дінд. ciráḥ «довгий, тривалий», лат. quiēs «спокій», quiēsco «відпочиваю», tranquillus «спокійний, тихий», гот. ƕeila «час; дозвілля»;
без достатніх підстав пов’язується (Brückner 424; KZ 51, 227) з прус. et-skīuns «посталий, воскреслий», et-skīsnan «воскресіння»;
р. почи́ть, бр. спачы́ць, др. почити, п. poczywać, ч. odpočinouti, слц. odpočinút’, вл. wotpočować, нл. wotpocywaś, полаб. pücaivă (3 ос. одн.), болг. почи́вам, м. почива, схв. почи́вати, слн. počívati, стсл. почити, почивати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випочива́ти
випочи́нок
відпічну́ти
відпочива́льня
відпочи́вок
«відпочинок»
відпочи́н
відпочи́ння
«тс.»
відпочи́нок
відпочи́ти
одпочи́н
опочива́льня
опочи́вок
опочи́нок
перепочи́нок
«короткий відпочинок; [місце відпочинку Нед]»
перепочи́ти
почива́ло
«ліжко»
почива́льня
«спальня; [вид карети або коляски Бі]»
почива́ти
припочи́вок
«відпочинок»
припочи́нок
«тс.»
спо́чи́в
«відпочинок»
спочива́льня
спочива́ти
спочи́вище
«місце відпочинку»
спочи́вок
спочи́н
спочи́нок
спочи́ти
супочи́вок
«відпочинок»
супочи́нок
«тс.»
супочи́ти
«відпочити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спачы́ць | білоруська |
| почи́вам | болгарська |
| wotpočować | верхньолужицька |
| ƕeila «час; дозвілля» | готська |
| ciráḥ «довгий, тривалий» | давньоіндійська |
| почити | давньоруська |
| quiēs «спокій» | латинська |
| quiēsco «відпочиваю» | латинська |
| tranquillus «спокійний, тихий» | латинська |
| почива | македонська |
| wotpocywaś | нижньолужицька |
| pücaivă (3 ос. одн.) | полабська |
| poczywać | польська |
| počiti | праслов’янська |
| *čiti | праслов’янська |
| pokojь «покій» | праслов’янська |
| et-skīuns «посталий, воскреслий» | прусська |
| et-skīsnan «воскресіння» | прусська |
| почи́ть | російська |
| почи́вати | сербохорватська |
| odpočinút' | словацька |
| počívati | словенська |
| почити | старослов’янська |
| почивати | старослов’янська |
| odpočinouti | чеська |
квит «квитанція; розрахунки закінчено; кінець, усе, годі»
значення «розписка» розвинулось на ґрунті польської мови;
свн. quīt (quit) «вільний, звільнений, оплачений» походить від фр. ст. quite «тс.», яке зводиться до слат. quit(t)us «звільнений, вільний від зобовʼязань, зокрема грошових», quietus «тс.», лат. quiētus «спокійний; мирний», повʼязаного з лат. quiēs (quiētis) «відпочинок, спокій», спорідненим з псл. pociti, pokojb, укр. спочи́ти, спо́кій;
можливо, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови;
р. квит «розрахунки закінчено», кви́ты «тс.», бр. квіт «квитанція», кві́ты «розрахунки закінчено», п. kwit «квитанція», być kwit «не мати претензій», ч. ст. kvit «звільнений від зобовʼязань», ч. býti kvit, слц. sme kvit «ми розрахувалися», вл. kwit «квитанція» (з п.), болг. м. квит сме «ми розрахувалися», схв. квȕт «тс.», квȕта «квитанція», слн. kvít «ми розрахувалися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заквита́ти
«внести до списку»
квита́тися
«відплачувати, відомщати»
квито́к
«тс. (заст.); судова повістка (заст.); посвідчення; картка з написом»
квитува́тися
«тс.»
поквита́ти(ся)
«розрахуватися»
розквита́тися
сквита́ти(ся)
сквитува́ти(ся)
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| квіт «квитанція» | білоруська |
| кві́ты «розрахунки закінчено» | білоруська |
| квит сме «ми розрахувалися» | болгарська |
| kwit «квитанція» (з п.) | верхньолужицька |
| quiētus «спокійний; мирний» | латинська |
| quiēs «відпочинок, спокій» (quiētis) | латинська |
| quiētis | латинська |
| квит сме «ми розрахувалися» | македонська |
| kwit «квитанція»«не мати претензій» | польська |
| być kwit «квитанція»«не мати претензій» | польська |
| pociti | праслов’янська |
| pokojb | праслов’янська |
| квит «розрахунки закінчено» | російська |
| кви́ты «тс.» | російська |
| квȕт «тс.» | сербохорватська |
| квȕта «квитанція» | сербохорватська |
| quīt «вільний, звільнений, оплачений» (quit) | середньоверхньнімецька |
| quit «вільний, звільнений, оплачений» | середньоверхньнімецька |
| quit(t)us «звільнений, вільний від зобовʼязань, зокрема грошових» | середньолатинська |
| quietus «тс.» | середньолатинська |
| sme kvit «ми розрахувалися» | словацька |
| kvít «ми розрахувалися» | словенська |
| спочи́ти | українська |
| спо́кій | українська |
| quite «тс.» (ст.) | французька |
| kvit «звільнений від зобовʼязань» (ст.) | чеська |
| býti kvit | чеська |
чи́лий «здоровий, дужий, бездоганний»
псл. čilъ «відпочилий, свіжий»;
утворене від псл. *čiti «відпочивати» за допомогою суфікса -lъ (дієприкметник мин. ч.), пор. укр. спочи́ти, спочива́ти;
припущення про зв’язок з іє. *kēi- «бути в русі, надавати руху» (Trautmann KZ 46, 239–240) менш вірогідне;
ч. čilý «жвавий, моторний; бадьорий», слц. čulý «тс.», вл. čiły «жвавий, рухливий, різкий, свіжий, веселий», схв. чи̏о, чи̏лӣ «бадьорий, енергійний, жвавий; сильний, міцний», слн. číl «здоровий, міцний, свіжий, бадьорий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čiły «жвавий, рухливий, різкий, свіжий, веселий» | верхньолужицька |
| *kēi- «бути в русі, надавати руху» | індоєвропейська |
| čilъ «відпочилий, свіжий» | праслов’янська |
| *čiti «відпочивати» | праслов’янська |
| о | сербохорватська |
| čulý «тс.» | словацька |
| číl «здоровий, міцний, свіжий, бадьорий» | словенська |
| спочи́ти | українська |
| чи̏лӣ «бадьорий, енергійний, жвавий; сильний, міцний» | українська |
| čilý «жвавий, моторний; бадьорий» | чеська |
| -lъ (дієприкметник мин. ч.) | ? |
| спочи́ти | ? |
| спочива́ти | ? |
хви́ля «хвилина; короткий відрізок часу, мить»
запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Weile «певний час» ‹ двн. hwīl, hwīla «час, година», гот. ƕiveila «хвилина, час, година» споріднені з псл. pokojü, počiti, укр. по́кі́й, спочи́ти;
припускається спорідненість хви́ля (час) і хви́ля (на воді) (Bern. I 408; Фасмер IV 230–231);
бр. хвілі́на, п. chwila «хвилина; мить, момент», ч. chvíle, слц. chvíl’a «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фи́ля
«час»
(1627)
хвили́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвілі́на | білоруська |
| ƕiveila «хвилина, час, година» | готська |
| hwīl | давньоверхньонімецька |
| Weile «певний час» | німецька |
| chwila «хвилина; мить, момент» | польська |
| pokojü | праслов’янська |
| chvíl'a «тс.» | словацька |
| по́кі́й | українська |
| chvíle | чеська |
| hwīla «час, година» | ? |
| počiti | ? |
| спочи́ти | ? |
| хви́ля (час)(на воді)(Bern. I 408; Фасмер IV 230--231) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України