СПОРУДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
спору́ди́ти
очевидно, псл. [*vъz-po-rǫditi, *sъ-o-rǫditi], пов’язані чергуванням голосних з *vъz-po-ręditi (пор. укр. споряди́ти), *sъ-na-ręditi (пор. р. снаряди́ть);
р. сооруди́ть «спорудити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спору́да́
споруджа́ти
спору́джувати
спору́джувач
спору́дник
«виготовляч»
спору́дувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *vъz-po-rǫditi | праслов’янська |
| *sъ-o-rǫditi | праслов’янська |
| *vъz-po-ręditi (пор. укр. споряди́ти) | праслов’янська |
| *sъ-na-ręditi (пор. р. снаряди́ть) | праслов’янська |
| снаряди́ть | російська |
| сооруди́ть «спорудити» | російська |
| споряди́ти | українська |
напоруди́ти «навчити, наставити»
префіксальне утворення від тієї самої основи, що й у дієслова ору́дувати, споруди́ти;
очевидно, первісне значення було «направити, скерувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ору́дувати | ? |
| споруди́ти | ? |
| було «направити, скерувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України