СПИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

спи́ця «один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом; один із тонких стрижнів, що становлять каркас парасольки; тонкий довгий стрижень для плетіння»

псл. stъpica «дерев’яний кілок; спиця», [*stьpica] «тс.»;
споріднене з лтс. stups (stupe) «мітла», stupas (мн.) «маленькі гілки», гр. στύπος«ціпок, держак, стебло», дісл. stúfr «огризок», дінд. stupaḥ «чуб», а також (форма псл. [*stьpica]) з лит. stìpinas «спиця», stiрrùs «сильний, міцний», лтс. stiprs «тс.», лит. stìpti «ставати жорстким, ціпеніти», лат. stipulus «міцний», stipula «стебло, соломина», stīpes «стовбур; кілок, жердина», свн. stīf «непорушний, жорсткий, прямий», дангл. stīf, дісл. stīfr «тс., твердий» і, далі, псл. *stьblь (*stьbl-о) «стебло», укр. стебло́;
іє. *steib-/steibh-/ stī˘b-/steip-/steibo- «жорсткий, твердий; стискати»;
зіставлення з нвн. Spitze «вістря» (Mikl. EW 317; Brückner 553), з нвн. spitz «гострий, шпилястий», Spiess «спис, піка; рожен», двн. spizzi «гострий» (Преобр. II 365) неприйнятне, як і припущення про походження від двн. speihha «спиця» (Schrader Reallexikon II 421);
Фонетичні та словотвірні варіанти

spica
śpica «спиця»
špica
špice
stpica
stpicě
stwica
šрica
šрica «тс.»
šр́ica
спича́к
спичакува́тий
спича́стий
спи́чка
спі́ца
сту́пка «маточина колеса»
стъпица «ткацький човник; кіл»
стьпица
ца
шпи́ца
шпи́ця «тс.; [шпиль]»
шпича́к
шпичакува́тий
шпича́стий
шпи́чка
шпичкува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
στύπος «ціпок, держак, стебло» грецька
stīf давньоанглійська
spizzi «гострий» давньоверхньонімецька
speihha «спиця» давньоверхньонімецька
stupaḥ «чуб» давньоіндійська
stúfr «огризок» давньоісландська
stīfr «тс., твердий» давньоісландська
*steib- / steibh- / stī˘b- / steip- / steibo- «жорсткий, твердий; стискати» індоєвропейська
stipulus «міцний» латинська
stipula «стебло, соломина» латинська
stīpes «стовбур; кілок, жердина» латинська
stups «мітла» (stupe) латиська
stiprs «тс.» латиська
stupe латиська
stìpinas «спиця» литовська
stiрrùs «сильний, міцний» литовська
stìpti «ставати жорстким, ціпеніти» литовська
Spitze «вістря» нововерхньонімецька
spitz «гострий, шпилястий» нововерхньонімецька
Spiess «спис, піка; рожен» нововерхньонімецька
stъpica «дерев’яний кілок; спиця» праслов’янська
*stьpica «тс.» праслов’янська
*stьblь «стебло» (*stьbl-о) праслов’янська
*stьpica праслов’янська
*stьbl-о праслов’янська
stīf «непорушний, жорсткий, прямий» середньоверхньнімецька
стебло́ українська

навшпи́ньки

результат видозміни форм навспи́ньки, навспи́нячки з незакономірним переходом сп в шп, як у спи́цяшпи́ця, спори́ш › [шпори́ш];
Фонетичні та словотвірні варіанти

навшпи́ньках
навшпи́нячки
нашпи́ньках
нашпи́ньки
Етимологічні відповідники

Слово Мова
навспи́ньки українська
навспи́нячки українська
спи́ця українська
шпи́ця українська
спори́ш українська
шпори́ш українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України