СПЕЦІАЛІСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
спеціа́льний
очевидно, за посередництвом польської і, далі, можливо, французької (фр. spécial «особливий, незвичайний») мов запозичено з латинської;
лат. speciālis «особливий, своєрідний, окремий» є похідним від іменника speciēs «вид, різновид; уявлення, поняття, вигляд», пов’язаного з дієсловом specio, specere «дивитися»;
р. специа́льный, бр. спецыя́льны, п. specjalny, ч. speciální, speciálnó, слц. špeciálny, вл. specialny, болг. специа́лен, м. специjа́лен, схв. спе̏циjāлан, слн. speciálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спеціаліза́ція
спеціалізува́ти
спеціалі́ст
спеціа́льність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спецыя́льны | білоруська |
| специа́лен | болгарська |
| specialny | верхньолужицька |
| speciālis «особливий, своєрідний, окремий» | латинська |
| speciēs «вид, різновид; уявлення, поняття, вигляд» | латинська |
| specere «дивитися» | латинська |
| specio | латинська |
| специjа́лен | македонська |
| specjalny | польська |
| специа́льный | російська |
| спе̏циjāлан | сербохорватська |
| špeciálny | словацька |
| speciálen | словенська |
| spécial | французька |
| speciální | чеська |
| speciálný | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України