СПЕЦИФІКА — ЕТИМОЛОГІЯ

специ́фіка

запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Spezífikum (мн. Spezífika), фр. spécifique «специфічний, особливий, своєрідний; особливий засіб», англ. specific «тс.» походять від слат. specificus «своєрідний, особливий, видовий», букв. «видоутворюючий», утвореного з основ іменника лат. speciēs «вид, різновид; уявлення, поняття; вигляд» та дієслова facere (-ficere) «робити, чинити, виробляти»;
р. болг. м. специ́фика, бр. спецы́фіка, п. specуfika, ч. specifikа, слц. špecifikа, вл. specifikum, схв. спецѝфикум, слн. specífіka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

специфіка́ція
специфікува́ти
специ́фікум
специфі́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
specific «тс.» англійська
спецы́фіка білоруська
специ́фика болгарська
specifikum верхньолужицька
speciēs «вид, різновид; уявлення, поняття; вигляд» латинська
facere латинська
-ficere латинська
специ́фика македонська
Spezífikum (мн. Spezífika) німецька
specуfika польська
специ́фика російська
спецѝфикум сербохорватська
specificus «своєрідний, особливий, видовий» середньолатинська
špecifikа словацька
specífіka словенська
spécifique «специфічний, особливий, своєрідний; особливий засіб» французька
specifikа чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України