СПЕРЕЧАЮТЬСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спинча́тися «сперечатися, суперечити Куз; ставати дибки»
очевидно, результат контамінації дієслів спина́тися «підніматися на пальцях ніг; [перечити, чинити опір; упиратися]» і спереча́тися;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спина́тися «підніматися на пальцях ніг; [перечити, чинити опір; упиратися]» | українська |
| спереча́тися | українська |
спреча́тися «сперечатися; чинити опір, противитися Нед»
запозичення з польської мови;
п. sprzeczać się «сперечатися», sprzeczka «суперечка, спір» відповідають укр. спереча́тися, супере́чка;
бр. спрача́цца «сперечатися», спрэ́чка «спір; сварка», спрэ́чкі (мн.) «дебати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спре́чка
«опір; незгода; розбрат, чвари»
спре́чний
«спірний»
сприча́цця
«пручатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спрача́цца «сперечатися» | білоруська |
| спрэ́чка «спір; сварка» | білоруська |
| спрэ́чкі «дебати» (мн.) | білоруська |
| sprzeczać się «сперечатися» | польська |
| sprzeczka «суперечка, спір» | польська |
| спереча́тися | українська |
| супере́чка | українська |
спрі́чатися «сперечатися, сваритися, лаятися»
запозичення зі словацької мови;
слц. spriečit’ sa «не послухатися», [spričac s’e] «сперечатися» відповідає укр. спереча́тися;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́чкатися
«тс.»
спри́чкатися
спри́чний
«тс.»
спрі́чка
«суперечка, сварка»
спрі́чкатися
спрі́чний
«сварливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spriečit' sa «не послухатися» | словацька |
| spričac s'e «сперечатися» | словацька |
| спереча́тися | українська |
пере́ка «суперечність, протидія Г; заперечення Нед»
псл. *perkъ «упоперек, поперек», утворене від *per за допомогою елемента -ko- (пор. prokъ від pro);
бр. [пе́рак] «упоперек», др. перекъ «ширина, поперечка», п. ст. przek(o) «упоперек», ч. [příky], вл. prěki, нл. prjeki, болг. пря́ко «тс.», м. преку «через, понад, усупереч», схв. преко «тс.», слн. prék «упоперек», стсл. прѣкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зпереч
безпере́чний
впопе́рек
«упоперек»
всу́переч
запере́чення
запере́чка
«заперечення»
запере́чливий
запере́чний
запере́чник
запере́чувач
на(в)по́пере́к
непере́чний
«незаперечний»
неспере́чливий
«поступливий»
перече́нь
«поперечна планка в санях»
пере́чити
пере́читися
«сперечатися»
пере́чка
«різновид перемету; [суперечка Нед]»
пере́чний
«суперечний; заперечний»
по́пе́ре́к
попере́чина
попере́чка
попере́чний
попере́чник
попере́чниця
«поперечка; стежка між полями Нед; частина ткацького верстата»
попере́чуватися
«перехрещуватися»
спереча́льник
спереча́ти
«утримувати; перешкоджати, забороняти»
спереча́тися
спере́читися
«перечити, противитися»
спере́чка
«суперечка»
сперечли́вий
спере́чник
су́перек
(у виразі на с. «усупереч»)
супе́река
«суперечка»
суперека́нт
«супротивник на процесі»
супере́та
«сварка»
су́переч
«заперечення»
супереча́ти
«суперечити»
супере́че
«суперечки, чвари»
супере́чити
супере́чка
супере́чливий
супере́чний
суперкува́тий
«упертий»
супоро́к
«суперечка»
супреча́тися
«сперечатися»
упе́ре́к
«поперек»
упере́чка
«вид плахти»
упо́перек
усу́переч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́рак «упоперек» | білоруська |
| пря́ко «тс.» | болгарська |
| prěki | верхньолужицька |
| перекъ «ширина, поперечка» | давньоруська |
| преку «через, понад, усупереч» | македонська |
| prjeki | нижньолужицька |
| przek(o) «упоперек» (ст.) | польська |
| *perkъ «упоперек, поперек» | праслов’янська |
| *per (пор. prokъ від pro) | праслов’янська |
| prokъ | праслов’янська |
| pro | праслов’янська |
| преко «тс.» | сербохорватська |
| prék «упоперек» | словенська |
| прѣкъ «тс.» | старослов’янська |
| příky | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України