СПЕЛЕОЛОГ — ЕТИМОЛОГІЯ
спелеоло́гія «наука, що вивчає печери»
очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Speläologíe) запозичено з французької;
фр. spéléologie «спелеологія» (з кін. XIX ст., в працях Е.А. Мартеля, одного з основоположників спелеології) утворене з основ гр. σπήλαιον «печера», очевидно, пов’язаного з гомер. σπέος «тс.», нез’ясованого походження, і λόγος «слово, (наукове) пояснення; розум; вчення»;
р. болг. спелеоло́гия, бр. спелеало́гія, п. speleologia, ч. speleologie, слц. speleológia, м. спелеологиjа, схв. спелеола̏гиjа, слн. speleologíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спелео́лог
спелеологі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спелеало́гія | білоруська |
| спелеоло́гия | болгарська |
| σπέος «тс.» | гомерівське |
| σπήλαιον «печера» | грецька |
| λόγος «слово, (наукове) пояснення; розум; вчення» | грецька |
| спелеологиjа | македонська |
| Speläologíe | німецька |
| speleologia | польська |
| спелеоло́гия | російська |
| спелеолòгиjа | сербохорватська |
| speleológia | словацька |
| speleologíja | словенська |
| spéléologie «спелеологія» (з кін. XIX ст., в працях Е.А. Мартеля, одного з основоположників спелеології) | французька |
| speleologie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України