СПАСЕННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
спасти́ «врятувати»
утворене в християнський період за допомогою префікса съ- «з-» від дієслова па́сти «берегти, пасти»;
р. спасти́, бр. [спасці́ся] «врятуватися», др. съпасти «врятувати», ч. spasiti, слц. spasit’ «тс.», вл. spasć «уберегти», болг. спася́ «врятувати», м. спаси, схв. спа́сти, спа̑сти «тс.», стсл. съпасти, съпасати «берегти, рятувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Спас
«спаситель»
спаса́ти
спасе́нний
спасе́нник
«праведник; говільник»
спасе́ння
Спаси́тель
спа́сівка
«піст у кінці літа; сорт яблук, груш»
спа́сівський
спасівча́ний
спасі́ння
упасти́ся
«врятуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спасці́ся «врятуватися» | білоруська |
| спася́ «врятувати» | болгарська |
| spasć «уберегти» | верхньолужицька |
| съпасти «врятувати» | давньоруська |
| спаси | македонська |
| спасти́ | російська |
| спа́сти | сербохорватська |
| спа̑сти «тс.» | сербохорватська |
| spasit' «тс.» | словацька |
| съ- «з-» | старослов’янська |
| па́сти «берегти, пасти» | старослов’янська |
| съпасти | старослов’янська |
| съпасати «берегти, рятувати» | старослов’янська |
| spasiti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України