СОЮЗНИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сою́з
запозичено із церковнослов’янської мови;
цсл. съѭзъ, як і стсл. съѫзъ, «зв’язок, узи, пута, союз», съвѫзъ «тс.», др. съвузъ «зв’язок, узи», съузъ «тс.», зводиться до псл. sъvǫzъ «зв’язок», пов’язаного чергуванням голосних з sъvęzati «зв’язати», похідним від vęzati «в’язати»;
р. сою́з, бр. саю́з, п. sojusz (з р.), болг. съю́з, м. соjуз (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
союжани́н
«союзник»
сою́зити
«бути в союзі»
сою́зник
сою́зництво
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саю́з | білоруська |
| съю́з | болгарська |
| съвузъ «зв’язок, узи» | давньоруська |
| съузъ «тс.» | давньоруська |
| соjуз (з р.) | македонська |
| sojusz (з р.) | польська |
| sъvǫzъ «зв’язок» | праслов’янська |
| sъvęzati «зв’язати» | праслов’янська |
| vęzati «в’язати» | праслов’янська |
| сою́з | російська |
| съѫзъ | старослов’янська |
| съвѫзъ «тс.» | старослов’янська |
| съѭзъ | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України