СОХАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
со́ха́ «стовп з розсохою; примітивне знаряддя для орання»
псл. soxa «дерево з розвилкою», [soxorъ] «тс.»;
споріднене з лит. šaká «гілка, сук, розсоха», šãkė «вила», лтс. saka «розсоха дерева», sakas «хомут, ярмо», sakne «корінь», дінд. śā́kā (śā́khā) «гілка, сук», перс. šāχ «тс., ріг», вірм. ћaχ «гілка», гот. hōha «плуг»;
іє. *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок»;
р. болг. соха́, бр. саха́, др. соха «соха, підпірка, кілок, дрюк», п. socha «соха», ч. слц. socha «статуя, скульптура», sochor «бовдур, телепень», вл. нл. socha «кілок з розсохою», sochor «кийок», м. соа «рогатина, жердина з розвилкою», схв. са̏ха «жердина з розсохою», слн. sôha «статуя; кілок», с.-цсл. соха «дрючок, палиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підсо́ха
«довга колода в основі дахового гребеня»
підсо́шок
«підпірка в тині»
по́сох
«палиця»
посохи́
«куток у хаті для рогачів і кочерг»
посо́шне
«земельний податок від сохи»
(іст.)
посо́шний
«нараховуваний від сохи»
посо́щина
«тс.»
присі́шки
«стремена»
присі́шок
«підпірка»
при́сох
«стовп, що підпирає тин або дах у клуні»
присо́шина
«тс.»
розсі́шки
«малі вила»
розсо́ха
розсоха́тий
«який має розсоху»
розсохач
«олень»
розсо́хуватий
ро́сі́
«відгалуження оленячих рогів»
росішки́
«тс.»
росо́ха
«розсоха»
росоха́тий
росоха́ч
«дуб з широкими гілляками»
росо́хи
«частина тіла, де розходяться ноги»
росохі́р
«стовп з розсохами для сушіння горшків»
росохова́тий
«тс.»
сі́шка
«невелика соха; підставка з розсохи»
со́ха́р
«колода з розсохою»
соха́тий
«лось»
соха́тина
«лосине м’ясо»
со́хур
«вилка для ловлі риби; розвилистий стовп для сушіння посуду»
со́шка
«сішка»
со́шни́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саха́ | білоруська |
| соха́ | болгарська |
| socha «кілок з розсохою»«кийок» | верхньолужицька |
| sochor «кілок з розсохою»«кийок» | верхньолужицька |
| ћaχ «гілка» | вірменська |
| hōha «плуг» | готська |
| śā́kā «гілка, сук» (śā́khā) | давньоіндійська |
| соха «соха, підпірка, кілок, дрюк» | давньоруська |
| *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок» | індоєвропейська |
| saka «розсоха дерева» | латиська |
| šaká «гілка, сук, розсоха» | литовська |
| соа «рогатина, жердина з розвилкою» | македонська |
| socha «кілок з розсохою»«кийок» | нижньолужицька |
| sochor «кілок з розсохою»«кийок» | нижньолужицька |
| šāχ «тс., ріг» | перська |
| socha «соха» | польська |
| soxa «дерево з розвилкою» | праслов’янська |
| соха́ | російська |
| соха «дрючок, палиця» | сербо-церковнослов’янська |
| ха «жердина з розсохою» | сербохорватська |
| socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | словацька |
| sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | словацька |
| sôha «статуя; кілок» | словенська |
| socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | чеська |
| sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | чеська |
| soxorъ «тс.» | ? |
| šãkė «вила» | ? |
| sakas «хомут, ярмо» | ? |
| sakne «корінь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України