СОХА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
со́ха́ «стовп з розсохою; примітивне знаряддя для орання»
іє. *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок»;
споріднене з лит. šaká «гілка, сук, розсоха», šãkė «вила», лтс. saka «розсоха дерева», sakas «хомут, ярмо», sakne «корінь», дінд. śā́kā (śā́khā) «гілка, сук», перс. šāχ «тс., ріг», вірм. ћaχ «гілка», гот. hōha «плуг»;
псл. soxa «дерево з розвилкою», [soxorъ] «тс.»;
р. болг. соха́, бр. саха́, др. соха «соха, підпірка, кілок, дрюк», п. socha «соха», ч. слц. socha «статуя, скульптура», sochor «бовдур, телепень», вл. нл. socha «кілок з розсохою», sochor «кийок», м. соа «рогатина, жердина з розвилкою», схв. са̏ха «жердина з розсохою», слн. sôha «статуя; кілок», с.-цсл. соха «дрючок, палиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підсо́ха
«довга колода в основі дахового гребеня»
підсо́шок
«підпірка в тині»
по́сох
«палиця»
посохи́
«куток у хаті для рогачів і кочерг»
посо́шне
«земельний податок від сохи»
(іст.)
посо́шний
«нараховуваний від сохи»
посо́щина
«тс.»
присі́шки
«стремена»
присі́шок
«підпірка»
при́сох
«стовп, що підпирає тин або дах у клуні»
присо́шина
«тс.»
розсі́шки
«малі вила»
розсо́ха
розсоха́тий
«який має розсоху»
розсохач
«олень»
розсо́хуватий
ро́сі́
«відгалуження оленячих рогів»
росішки́
«тс.»
росо́ха
«розсоха»
росоха́тий
росоха́ч
«дуб з широкими гілляками»
росо́хи
«частина тіла, де розходяться ноги»
росохі́р
«стовп з розсохами для сушіння горшків»
росохова́тий
«тс.»
сі́шка
«невелика соха; підставка з розсохи»
со́ха́р
«колода з розсохою»
соха́тий
«лось»
соха́тина
«лосине м’ясо»
со́хур
«вилка для ловлі риби; розвилистий стовп для сушіння посуду»
со́шка
«сішка»
со́шни́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саха́ | білоруська |
| соха́ | болгарська |
| socha «кілок з розсохою»«кийок» | верхньолужицька |
| sochor «кілок з розсохою»«кийок» | верхньолужицька |
| ћaχ «гілка» | вірменська |
| hōha «плуг» | готська |
| śā́kā «гілка, сук» (śā́khā) | давньоіндійська |
| соха «соха, підпірка, кілок, дрюк» | давньоруська |
| *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок» | індоєвропейська |
| saka «розсоха дерева» | латиська |
| šaká «гілка, сук, розсоха» | литовська |
| соа «рогатина, жердина з розвилкою» | македонська |
| socha «кілок з розсохою»«кийок» | нижньолужицька |
| sochor «кілок з розсохою»«кийок» | нижньолужицька |
| šāχ «тс., ріг» | перська |
| socha «соха» | польська |
| soxa «дерево з розвилкою» | праслов’янська |
| соха́ | російська |
| соха «дрючок, палиця» | сербо-церковнослов’янська |
| ха «жердина з розсохою» | сербохорватська |
| socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | словацька |
| sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | словацька |
| sôha «статуя; кілок» | словенська |
| socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | чеська |
| sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» | чеська |
| šãkė «вила» | ? |
| sakas «хомут, ярмо» | ? |
| sakne «корінь» | ? |
| soxorъ «тс.» | ? |
ко́сий
псл. *kosъ ‹ іє. *kosŭ- «обрубаний, обрізаний», пов’язане чергуванням голосних з čes- (‹*kes-) у česati, укр. чеса́ти;
споріднене з ав. kasu- «малий», пехл. kas «тс.», перс. [kastar] «молодший», kastan «зменшувати»;
сумнівне виведення (Фасмер II 347) від коса́2 (знаряддя), а також пов’язання з лат. соха «стегно» (Bezzenberger BB 12, 239) або з дінд. cāpa- «дуга» (Petersson AfSlPh 36, 137–138);
р. косо́й, бр. ко́сы, др. косъ, п. вл. kosy, ч. слц. kosý, нл. kosa «укіс, кривина», болг. м. кос, схв. кȍс, слн. kós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зу́кісь
«упоперек, навскоси»
зукі́сьний
«навскісний»
кісько́м
«косо»
коси́на
коси́нець
коси́нчик
косиня́
«кривизна»
коси́ти
«робити чи дивитися косо»
кося́к
«розташований косо предмет; череда, отара, табун, зграя; одвірок, лутка: [шматок сітки; линва на човні; обшита мереживом косинка Дз]»
косяка́
«навскоси»
кося́на
«мотузка біля вітрила»
кося́ч
«біла косинка з мереживом»
на́вкі́с
навкі́сний
навкоси́
навкося́
навкосяка́
навски́
«навскоси»
на́вскіс
навскі́сний
навскі́сник
(спец.)
навскоси́
наи́скось
«навскоси»
наоскоси́
наперекі́с
на́скось
одко́с
«наріжна планка, якою попередньо закріплюються крокви»
око́са
«тс.»
перекі́с
підкі́с
скіс
(спец.)
скісни́й
скі́сок
«позначка на вусі вівці»
ско́са
ско́сий
«коси́й, кривий»
ско́си́стий
«похилий; косий»
скосі́вка
«трикутний рушник»
скосоватий
«тс.»
ско́сом
укі́с
«схил»
укі́сний
укі́сник
(спец.)
уко́сина
(тех.)
уко́систий
«похилий, кривий»
уко́сний
«тс.»
уко́сом
«косо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasu- «малий» | авестійська |
| ко́сы | білоруська |
| кос | болгарська |
| kosy | верхньолужицька |
| cāpa- «дуга» | давньоіндійська |
| косъ | давньоруська |
| čes- (‹*kes-) | індоєвропейська |
| *kes- | індоєвропейська |
| česati | індоєвропейська |
| соха «стегно» | латинська |
| кос | македонська |
| kosa «укіс, кривина» | нижньолужицька |
| kastar «молодший» | перська |
| kastan «зменшувати» | перська |
| kas «тс.» | пехлевійська |
| kosy | польська |
| *kosъ | праслов’янська |
| косо́й | російська |
| кȍс | сербохорватська |
| kosý | словацька |
| kós | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ (знаряддя) | українська |
| kosý | чеська |
| *kosŭ- «обрубаний, обрізаний» | ? |
котле́та
фр. côtelette «котлета» походить від côte «ребро», що зводиться до лат. costa «тс.», спорідненого, очевидно, з лат. соха «стегно», дінд. kákṣā «пахва», ав. kaša- «плече»;
запозичення з французької мови;
р. котле́та, бр. котле́та, п. вл. kotlet, ч. слц. kotleta, болг. котле́т, м. котлет, схв. кòтлет, слн. kotlét;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaša- «плече» | авестійська |
| котле́та | білоруська |
| котле́т | болгарська |
| kotlet | верхньолужицька |
| kákṣā «пахва» | давньоіндійська |
| costa «тс.» | латинська |
| соха «стегно» | латинська |
| котлет | македонська |
| kotlet | польська |
| котле́та | російська |
| кòтлет | сербохорватська |
| kotleta | словацька |
| kotlét | словенська |
| côtelette «котлета» | французька |
| côte «ребро» | французька |
| kotleta | чеська |
са́ха́р «рогач у рибалок, залізний гачок з довгим держаком Дз, Мо; вила для гною Л»
очевидно, пов’язане з р. [сохирь] «дерево з розвилкою», п. [sochor] «жердина», ч. слц. вл. нл. sochor «важіль, лом» і, в такому разі, зводиться до со́ха́ (див.);
бр. сахо́р «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сахо́р
«вила для гною»
саху́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сахо́р «тс.» | білоруська |
| sochor «важіль, лом» | верхньолужицька |
| sochor «важіль, лом» | нижньолужицька |
| sochor «жердина» | польська |
| сохирь «дерево з розвилкою» | російська |
| sochor «важіль, лом» | словацька |
| со́ха́ | українська |
| sochor «важіль, лом» | чеська |
сохі́рь «приміщення для вівчарів та молочних продуктів»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з со́ха́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́ха́ | українська |
пипа́к «мозоль»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
нім. Рípphacke «підколінний опух» складається з іменників Pipps «опух», який походить від іт. pipita «пипоть», що зводиться до лат. pituīta «сопля, гнійна рідина», спорідненого з гр. πĩαρ «жир», πίνω «жирний», дінд. pináḥ «тс.», стсл. питати «годувати», і Hacke «п’ята», спорідненого з снідерл. hac, hacke, гол. hak, фриз. hakke, дісл. hōkill «суглоб на задній нозі», лат. соха «стегно», дірл. coss «нога»;
п. pipak «хворобливий наріст на нозі коня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біба́к
пі́па
«наріст у коней»
піпа́к
«підколінна пухлина (у коня) Нед; наріст, ґуля ВеУг»
пупа́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hak | голландська |
| πĩαρ «жир» | грецька |
| πίνω «жирний» | грецька |
| pináḥ «тс.» | давньоіндійська |
| coss «нога» | давньоірландська |
| hōkill «суглоб на задній нозі» | давньоісландська |
| pipita «пипоть» | італійська |
| pituīta «сопля, гнійна рідина» | латинська |
| соха «стегно» | латинська |
| Рípphacke «підколінний опух» | німецька |
| Hacke «п’ята» | німецька |
| pipak «хворобливий наріст на нозі коня» | польська |
| hac | середньонідерландська |
| hacke | середньонідерландська |
| питати «годувати» | старослов’янська |
| hakke | фризька |
| Pipps «опух» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України