СОФІ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення із західноєвропейських мов;

фр. sofa «софа, диван», іт. sofá «диван, кушетка», англ. sоfa «диван», нім. Sófa «тс., кушетка, софа» через посередництво турецької мови (тур. sofa «софа, диван; кам’яна лавка; коридор, передпокій») зводяться до ар. ṣúffa (ṣúffah) «подушка на верблюдячому сідлі», ṣufatr «вид лавки, вкритої ковдрою», пов’язаних з дієсловом ṣaffa «ставити в ряд»;

р. софа́, бр. сафа́, п. ч. вл. sofa, болг. м. со́фа, схв. со̏фа, слн. zófa;

через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;

гр. Σοφία утворено від іменника σοφία «майстерність, мистецтво; кмітливість; мудрість, знання», пов’язаного зσοφός «досвідчений, умілий, розумний, кмітливий, мудрий; мудрець», етимологічно неясним;

р. Со́фи́я, Со́фья, бр. Со́фія, Сахве́я, п. Zofia, ч. Žofie, Sоfie, слц. Žofia, болг. Со́фи́я, м. София, схв. Са̏фиjа, слн. Zofija, стсл. Софиа;