СОРОЧАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
соро́ка «Pica Briss.» (орн.)
псл. *sorka i *svorka;
перший варіант пов’язують з лит. šárka «сорока», прус. sarke «тс.», дінд. śarí (śā́riḥ) «якийсь птах», śārikā «індійська сорока», а також з лат. cornīx «ворона», гр. ϰόραξ «ворон»;
іє. *k῀or-;
варіант з початковим sv- зіставляють з псл. *svьr̥čati «видавати звук, сюрчати»;
р. соро́ка, бр. саро́ка, др. сорока, п. вл. нл. sroka, ч. слц. straka, полаб. svorko, болг. м. свра́ка, схв. свра̏ка, слн. sráka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сороча́
соро́чачий
сороченя́
соро́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саро́ка | білоруська |
| свра́ка | болгарська |
| sroka | верхньолужицька |
| ϰόραξ «ворон» | грецька |
| śarí «якийсь птах» (śā́riḥ) | давньоіндійська |
| сорока | давньоруська |
| *k῀or- | індоєвропейська |
| cornīx «ворона» | латинська |
| šárka «сорока» | литовська |
| свра́ка | македонська |
| sroka | нижньолужицька |
| svorko | полабська |
| sroka | польська |
| *sorka | праслов’янська |
| *sv «видавати звук, сюрчати» | праслов’янська |
| sarke «тс.» | прусська |
| соро́ка | російська |
| ка | сербохорватська |
| straka | словацька |
| sráka | словенська |
| straka | чеська |
| śārikā «індійська сорока» | ? |
| sv- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України