СОРОМІТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
со́ром
псл. *sormъ «сором»;
споріднене з ав. fšarǝma-, согд. šš’r(m), перс. šarm «тс.», дісл. harmr «турбота, досада, образа», двн. har(a)m, днн. harm, дфриз. herm, дангл. hearm «тс.», лтс. sērmelis «жах, страх» і далі, можливо, з лит. šarmá «іній»;
іє. k῀ormo- «мука, біль»;
виведення з іє. *sormo- «червоний колір» (Būga RR II 586) помилкове;
р. [соро́м] «сором», бр. со́рам, др. соромъ, п. нл. srom, болг. м. срам, схв. сра̑м, слн. srám, стсл. срамъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсоромі́тний
безсоро́мний
безсоро́мник
обсоромля́ти
осоромля́ти
по́соромно
«соромно»
сором'я́жли́вий
сором'я́жний
сором'язни́й
«тс.»
соро́матися
«соромитися»
сороми́тель
«той, хто соромить»
соро́мити
соро́миця
«лобкова кістка»
(анат.)
соромі́жливий
«соромливий»
соромі́тни́й
«непристойний, безсоромний»
соромі́тник
соромі́тництво
соромі́тницький
соромі́цький
соромля́жий
соро́мля́тися
«соромитися»
со́ро́мний
соромни́цкий
соромо́к
«penis (у малолітнього)»
соромо́та́
«сором»
соромя́зли́вий
соромя́зний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fšarǝma- | авестійська |
| со́рам | білоруська |
| срам | болгарська |
| hearm «тс.» | давньоанглійська |
| har(a)m | давньоверхньонімецька |
| harmr «турбота, досада, образа» | давньоісландська |
| harm | давньонижньонімецька |
| соромъ | давньоруська |
| herm | давньофризька |
| k῀ormo- «мука, біль» | індоєвропейська |
| *sormo- «червоний колір» | індоєвропейська |
| sērmelis «жах, страх» | латиська |
| šarmá «іній» | литовська |
| срам | македонська |
| srom | нижньолужицька |
| šarm «тс.» | перська |
| srom | польська |
| *sormъ «сором» | праслов’янська |
| соро́м «сором» | російська |
| м | сербохорватська |
| srám | словенська |
| šš'r(m) | согдійська |
| срамъ «тс.» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України