СОПІЛЧИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сопі́лка

псл. sopělь (sopělъka) «сопілка», похідне від sopěti «сопіти, з шумом дихати; дути в трубку»;
р. сопе́ль «сопілка», бр. [сапе́лка, сапёлка], р.-цсл. сопѣль, болг. [со́пелка] «тс.», схв. са̏пиле «дерев’яний духовий інструмент»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сопі́вка
сопілка́р
сопілчи́на
сопі́льник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сапе́лка білоруська
со́пелка «тс.» болгарська
sopělь «сопілка» (sopělъka) праслов’янська
сопе́ль «сопілка» російська
сопѣль русько-церковнослов’янська
пиле «дерев’яний духовий інструмент» сербохорватська
сапёлка українська
sopěti «сопіти, з шумом дихати; дути в трубку» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України