СОПІЛЧИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сопі́лка
псл. sopělь (sopělъka) «сопілка», похідне від sopěti «сопіти, з шумом дихати; дути в трубку»;
р. сопе́ль «сопілка», бр. [сапе́лка, сапёлка], р.-цсл. сопѣль, болг. [со́пелка] «тс.», схв. са̏пиле «дерев’яний духовий інструмент»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сопі́вка
сопілка́р
сопілчи́на
сопі́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сапе́лка | білоруська |
| со́пелка «тс.» | болгарська |
| sopělь «сопілка» (sopělъka) | праслов’янська |
| сопе́ль «сопілка» | російська |
| сопѣль | русько-церковнослов’янська |
| пиле «дерев’яний духовий інструмент» | сербохорватська |
| сапёлка | українська |
| sopěti «сопіти, з шумом дихати; дути в трубку» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України