СОПРОН — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Σωφρόνιος, букв. «розсудливий», Σώφρων утворені з основ прикметника σω̃ς (σα(Ƒ)ος) «здоровий, неушкоджений», етимологічно ізольованого, та іменника φρόνις «розум, розсудливість», пов’язаного з φρήν «груднино-черевна перегородка; нутрощі; груди, серце, душа, розум», яке переконливої етимології не має;

р. Софро́н, заст. Софроний, бр. Сафро́н, розм. Сапро́н, Супро́н, Супру́н, Супру́сь, др. Софроний, п. Sofroniusz, слц. Sofrónia, болг. Софро́н, Софроний, Софра́н, м. Софроние, схв. Софрониjе, слн. Sofrónij, стсл. Софронии, Софронъ;