СОНЯЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
со́нце
псл. *sъl̥nьсe (‹*sŭl(n)-);
споріднене з лит. sáulė, лтс. sаũle, прус. saule, гот. sauil, дісл. лат. sōl, гр. λιος (ἠέλιος), двн. sunno, дінд. svar-, ведичне sū́raḥ, sū́ryaḥ «тс.»;
іє. *sā́ō˘el-/ sūl-, *sun-;
р. со́лнце, бр. со́нца, др. сълньце, п. słońce, ч. slunce, слц. slnce, вл. słónco, нл. słyńco, болг. слъ́нце, м. сонце, схв. су̑нце, слн. sónce, стсл. слъньце;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відсо́ння
«сонячний бік»
навсо́нні
«на сонячному боці»
осо́внь
осо́вня
«сонячний бік»
осо́ння
«тс.; добре освітлюване сонцем місце»
осо́нь
«тс.»
підсо́ння
«тс.»
підсо́нячний
по́солонь
«за сонцем (ідучи)»
при́соннє
«круг навколо сонця»
со́ненько
(зменш.)
со́нечко
«тс.»
со́нічний
«сонячний»
сонце́вий
сонцеви́к
«астрофізик, який займається дослідженням сонця»
сонців
со́нячний
со́нячник
«сонячний схил гори»
со́няшний
со́яшний
«сонячний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́нца | білоруська |
| слъ́нце | болгарська |
| słónco | верхньолужицька |
| sauil | готська |
| λιος (ἠέλιος) | грецька |
| sunno | давньоверхньонімецька |
| svar- | давньоіндійська |
| sōl | давньоісландська |
| сълньце | давньоруська |
| *sā́ō˘el-/ | індоєвропейська |
| sōl | латинська |
| sаũle | латиська |
| sáulė | литовська |
| сонце | македонська |
| słyńco | нижньолужицька |
| słońce | польська |
| *s (‹*sŭl(n)-) | праслов’янська |
| saule | прусська |
| со́лнце | російська |
| нце | сербохорватська |
| slnce | словацька |
| sónce | словенська |
| слъньце | старослов’янська |
| slunce | чеська |
| sū́ryaḥ «тс.» | ? |
| *sun- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України