СОНЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
соне́т «вірш із 14 рядків»
запозичене з італійської мови, можливо, через німецьке (нім. Sonétt) або французьке (фр. sonnet) посередництво;
іт. sonetto «сонет» здебільшого виводиться від пров. ст. sonet «вид пісні; пісенька», очевидно, зменш. від іменника son «пісня, звук», що походить від лат. sonus «звук», пов’язаного з sonāre «звучати» (Kopaliński 904; Holub–Lyer 446; Dauzat 674; Klein 1473);
припускається також зв’язок італійської форми з лат. sonus «звук» через фр. ст. sonet «пісенька», son «звук; пісня» (Фасмер ІІІ 717; Kluge–Mitzka 716; Gamillscheg 816);
р. болг. м. соне́т, бр. сане́т, п. ч. слц. вл. sonet, схв. са̏нēт (са̏нет), слн. sonét;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сане́т | білоруська |
соне́т | болгарська |
sonet | верхньолужицька |
sonetto «сонет» | італійська |
sonus «звук» | латинська |
sonus «звук» | латинська |
соне́т | македонська |
sonet | польська |
sonet «вид пісні; пісенька» | провансальська |
соне́т | російська |
нēт (са̏нет) | сербохорватська |
sonet | словацька |
sonét | словенська |
sonet «пісенька» | французька |
sonet | чеська |
sonet «вид пісні; пісенька» | ? |
son «пісня, звук» | ? |
sonāre «звучати» | ? |
sonet «пісенька» | ? |
son «звук; пісня» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України