СОЛЯРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
соля́р «солярове масло»
результат стягнення виразу соля́рове масло, в якому перший компонент є запозиченням із західноєвропейських мов;
англ. solar «соляровий», нвн. Solar- «тс.» походять від лат. sōlāris «сонячний», пов’язаного з sōl «сонце»;
р. соля́р, соля́рка, бр. саля́рка, п. solarowy «соляровий», ч. слц. solarovó, схв. соларни «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
соля́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| solar «соляровий» | англійська |
| саля́рка | білоруська |
| sōlāris «сонячний» | латинська |
| Solar- «тс.» | нововерхньонімецька |
| solarowy «соляровий» | польська |
| соля́р | російська |
| соларни «тс.» | сербохорватська |
| solarovó | словацька |
| соля́рка | українська |
| solarovó | чеська |
| соля́рове масло | ? |
| sōl «сонце» | ? |
сіль
псл. solь;
лтс. sā̀ls «сіль», лит. sólymas «розсіл», лат. sāl (‹ sale) «сіль», дірл. salann, гот. salt, нвн. Salz, тох. A sāle, B sālyiye, гр. ἅλς, вірм. ał;
іє. *sal-;
р. бр. др. соль, п. слн. sól, ч. sůl, слц. sol’, вл. sól, sel, нл. sol, полаб. söli, болг. м. сол, схв. со̑, стсл. соль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсольови́й
ви́сіль
«відсутність солі»
(?)
висо́лювати
«насичувати сіллю; виділяти шляхом обробки солями»
досі́л
«досолювання»
засі́л
засо́лка
засо́лювальний
засо́лювач
насолі́ти
«зробитися солоним»
насо́льваники
«картопля, розрізана надвоє, посолена і відварена в лушпайках»
недосі́л
недосі́ль
недосо́л
осоло́нення
осолонцюва́ти
пересі́л
пересі́ль
пересо́л
пересоли́ти
підсі́л
«засіл»
посі́л
посолоні́ти
«стати солонішим»
просі́л
«солона риба, страва із солоної риби; засіл»
просі́льне
(вид страви, їжі)
просі́льний
«засолений, маринований»
просо́л
«сік з посоленого м’яса, ропа, оселедцевий розсіл ЛексПол; солона риба або яловичина Пі»
просолі́ти
«просякнутися сіллю»
просо́льний
«тс.»
розсі́л
розсі́лниця
«суп з капусти і кукурудзяного борошна»
розсі́льний
розсі́льниця
«тс.»
розсо́льник
росі́л
(вид страви)
росі́льний
«суповий»
росоля́нка
«вид супу»
ро́сул
«бульйон»
сілки́й
«який добре солить»
(про сіль)
сілни́к
«солянка»
сілниця
сі́лька
сільки́й
«тс.»
сільни́й
«соляний»
сільни́ця
«тс.; [суглобна чашка Нед]»
сі́льня́
«солянка»
сіля́рка
«тс.»
соле́ний
«солоний»
соли́льний
соли́льник
«робітник, який засолює що-небудь»
соли́льня
«соляні копальні»
соли́ти
со́лище
«місце, де худобі дають сіль»
солі́вка
«солянка»
солоне́ць
«солончак, трава на солончаку; озеро або джерело із солоною водою; ґрунт, що містить солі натрію»
соло́ни́й
солони́на
«засолене м’ясо; [сало]»
солони́ця
«соляне джерело»
солони́ще
«тс.; [солончак]»
соло́нка
«соляне джерело»
солонкува́тий
солонува́ти
«ласувати солоним»
солонува́тий
солонці́
«картопля, що вариться цілою і солиться»
солонцюва́ти
«тс.; збільшувати в ґрунті вміст солей натрію»
солонцюва́тий
солонча́к
«ґрунт, що містить багато легкорозчинних солей; озеро або джерело із солоною водою»
сольови́й
соляне́ць
«борщ без буряків»
соля́ни́й
соля́нка
«сільниця; вид страви; соляне джерело; [солона вода, з якої виварюють сіль]»
соля́р
«солярове масло; (заст.) солевар; торговець сіллю»
соля́рка
«сільничка»
соля́рня
«солеварня; підприємство або цех для соління; (заст.) соляні копальні»
соля́рство
«солеваріння»
усоли́ти
«ударити»
усолі́ти
«просолитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| соль | білоруська |
| сол | болгарська |
| sól | верхньолужицька |
| sel | верхньолужицька |
| ał | вірменська |
| salt | готська |
| ἅλς | грецька |
| salann | давньоірландська |
| соль | давньоруська |
| *sal- | індоєвропейська |
| sāl «сіль» (‹ sale) | латинська |
| sā̀ls «сіль» | латиська |
| sólymas «розсіл» | литовська |
| сол | македонська |
| sol | нижньолужицька |
| Salz | нововерхньонімецька |
| söli | полабська |
| sól | польська |
| solь | праслов’янська |
| соль | російська |
| со̑ | сербохорватська |
| sol' | словацька |
| sól | словенська |
| соль | старослов’янська |
| sůl | чеська |
| A | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України