СОЛЯРНОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
соля́рій «місце для приймання сонячних ванн; сонячний годинник»
запозичення з латинської мови;
лат. sōlārium «солярій (плоский дах, тераса, вишка, балкон); сонячний годинник; годинник» пов’язане з прикметником sōlārius «сонячний», похідним від іменника sōl «сонце», спорідненого з лит. sáulė «сонце», лтс. saũle, прус. saule, псл. *sъl̥nьce (‹*sъl̥nь) «тс.», укр. со́нце;
р. соля́рий, бр. саля́рый, п. solarium, ч. слц. solárium, болг. сола́риум, схв. солариjум, слн. solárij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
соляриза́ція
«(мед.) опромінювання сонцем; (фотограф.) перетворення негативного зображення в позитивне»
соля́рний
«пов’язаний із сонцем»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саля́рый | білоруська |
| сола́риум | болгарська |
| sōlārium «солярій (плоский дах, тераса, вишка, балкон); сонячний годинник; годинник» | латинська |
| saũle | латиська |
| sáulė «сонце» | литовська |
| solarium | польська |
| *s «тс.» (‹*sъl̥nь) | праслов’янська |
| saule | прусська |
| соля́рий | російська |
| солариjум | сербохорватська |
| solárium | словацька |
| solárij | словенська |
| со́нце | українська |
| solárium | чеська |
| sōlārius «сонячний» | ? |
| sōl «сонце» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України