СОЛУКВА — ЕТИМОЛОГІЯ
слу́ква́ «вальдшнеп, Scolopax rusticola L.» (орн.)
псл. slǫka;
споріднене з лит. slánka, [slinka], лтс. slùoka, прус. slanke «тс.», лит. sliñkti «повзти, повільно йти», slinkauti «лінуватися», далі з двн. свн. slingan «звиватися, повзти»;
назва могла бути зумовлена повільністю чи неуважністю слукви в денний час, або тим, що вона ходить підкрадаючись;
пов’язувалось ще (Потебня К ист. зв. IV 62; Преобр. II 392) з псл. sъlǫkъ (sъlęk-) «згорблений, зігнутий», слн. slók «кривий», нібито від кривого польоту;
вважається також (Brückner 500; Skok III 405) пов’язаним із характером крику слукви;
р. [слу́ка] «вальдшнеп», бр. [слука́], п. słonka, [słąka], ч. слц. sluka, схв. [слу̏ка], шљу̏ка, слн. slóka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сла́ква
«тс.; стрепет, Tetrax (Otis tetrax)»
сло́ква
слук
слука́
солу́кви
(мн.)
солюк
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слука́ | білоруська |
| slingan «звиватися, повзти» | давньоверхньонімецька |
| slùoka | латиська |
| slànka | литовська |
| slinka | литовська |
| sliñkti «повзти, повільно йти» | литовська |
| slinkauti «лінуватися» | литовська |
| słonka | польська |
| słąka | польська |
| slǫka | праслов’янська |
| sъlǫkъ «згорблений, зігнутий» (sъlęk-) | праслов’янська |
| sъlęk- | праслов’янська |
| slanke «тс.» | прусська |
| слу́ка «вальдшнеп» | російська |
| слу̏ка | сербохорватська |
| slingan «звиватися, повзти» | середньоверхньнімецька |
| sluka | словацька |
| slók «кривий» | словенська |
| slóka «тс.» | словенська |
| шљу̏ка | українська |
| sluka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України