СОЛОМИНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
соло́ма
псл. *solma;
споріднене з лтс. sаl˜ms «соломина», прус. salme «солома», двн. hal(a)m «стеблина», гр. ϰάλαμος чол. р. (ϰαλάμη жін. р.) «тростина, соломина», лат. culmus «стеблина, соломина», тох. kulmänts «очерет»;
іє. *k῀olǝmo-s/k῀olǝmā «стеблина, тростина»;
р. соло́ма, бр. сало́ма, др. солома, п. вл. нл. słoma, ч. слн. sláma, слц. slama, болг. м. сла́ма, схв. сла̏ма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сало́меник
«солом’яна мата»
соло́м'яний
соло́м'я́ни́к
солом'яни́стий
«соломистий»
солом'я́нка
«солом’яник Нед; солом’яний капелюх О»
солом'я́стий
«тс.»
соло́мин
«солом’яний або очеретяний короб»
соломи́на
соло́мистий
соло́миця
«отава»
соломі́т
«будівельний матеріал із соломи»
соло́мка
(зменш. і перен.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сало́ма | білоруська |
| сла́ма | болгарська |
| słoma | верхньолужицька |
| ϰάλαμος | грецька |
| hal(a)m «стеблина» | давньоверхньонімецька |
| солома | давньоруська |
| *k῀olǝmo-s/k῀olǝmā «стеблина, тростина» | індоєвропейська |
| culmus «стеблина, соломина» | латинська |
| sаl˜ms «соломина» | латиська |
| сла́ма | македонська |
| słoma | нижньолужицька |
| słoma | польська |
| *solma | праслов’янська |
| salme «солома» | прусська |
| соло́ма | російська |
| ма | сербохорватська |
| slama | словацька |
| sláma | словенська |
| sláma | чеська |
| kulmänts «очерет» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України