СОЛОМА — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *k῀olǝmo-s/k῀olǝmā «стеблина, тростина»;

псл. *solma;

споріднене з лтс. sаl˜ms «соломина», прус. salme «солома», двн. hal(a)m «стеблина», гр. ϰάλαμος чол. р. (ϰαλάμη жін. р.) «тростина, соломина», лат. culmus «стеблина, соломина», тох. kulmänts «очерет»;

р. соло́ма, бр. сало́ма, др. солома, п. вл. нл. słoma, ч. слн. sláma, слц. slama, болг. м. сла́ма, схв. сла̏ма;

запозичення з польської мови;

п. szalamaja «тс.», [szolomaje] (мн.) «скрипка», як і ч. šalmaj «сопілка», ст. šalmějě, слц. šalmaj «тс.», походить від свн. schal(e)mi(e) (нвн. Schalméi) «сопілка, дудка», яке через посередництво фр. ст. chalemie «тс.» зводиться до сгр. καλαμαία «сопілка, дудка з очерету», пов’язаного з гр. κάλαμος «очерет, тростина, стебло», спорідненим з укр. солома;

похідне утворення від соло́ма;

назва зумовлена подібністю верхньої частини стебла обох цих рослин до соломини;

через посередництво польської мови запозичене з латинської;

лат. calamārius (calamārium) «шкатулка для приладів до писання» походить від calamus «очерет, тростина; знаряддя до писання, перо», яке зводиться до гр. κάλαμος «тс.», спорідненого з двн. halm «стебло, соломинка», лат. culmus «тс.», прус. salme «солома», лтс. salms «стеблина соломи», псл. *solma, укр. соло́ма;

р. [кала́марь] «чорнильниця», бр. калама́р «тс.», п. kałamarz «тс.; писарська шкатулка; чорнило», ч. kalamář «чорнильниця», слц. kalamár, схв. калàмāр, слн. заст. kalamȃriš «тс.», ст. kalimār «писарська шкатулка»;