СОЛИТЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
соліте́р «окремий великий діамант у оправі»
запозичення з французької мови;
фр. solitaire «окремо вправлений великий діамант» пов’язане з прикметником solitaire «одинокий; окремий», що зводиться до лат. sōlitārius «тс.», пов’язаного з sōlus «один, одинокий; єдиний; лише один»;
р. солите́р, бр. салітэ́р, п. soliter, ч. слц. solitér, схв. солѝтēр, слн. solitêr «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| салітэ́р | білоруська |
| sōlitārius «тс.» | латинська |
| soliter | польська |
| солите́р | російська |
| солѝтēр | сербохорватська |
| solitér | словацька |
| solitêr «тс.» | словенська |
| solitaire «окремо вправлений великий діамант» | французька |
| solitér | чеська |
| solitaire «одинокий; окремий» | ? |
| sōlus «один, одинокий; єдиний; лише один» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України