СОЛДАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
солда́т
очевидно, через російське посередництво запозичене із західноєвропейських мов;
нім. Soldát, гол. soldaat, фр. soldat походять від іт. soldato «солдат» (спочатку «який одержує жалування»), що пояснюється по-різному;
здебільшого тлумачиться первісно як дієприкметник від дієслова soldare «наймати, платити жалування», пов’язаного з іменником soldo «жалування; монета» (мн. soldi «гроші»), який виводиться від лат. solidus «солід, золота монета»;
розглядається також як продовження пізньолат. solidātus «який одержує жалування» (Klein 1469, 1470), лат. soldāre «наймати, платити жалування» (СІС 774);
менш імовірне виведення безпосередньо від soldo «монета, платня» (УРЕ 10, 298; Коваль 187; Преобр. ІІ 352; Skeat 500);
р. солда́т (з 1515), бр. салда́т, п. рідк. soldaki, ч. слн. soldát, болг. солда́т(ин), м. солдат(ин), схв. со̏лдāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
посалда́тицце
«послужити в армії, засвоївши елементи російської мови»
салда́т
салдатва́
салдатня́
салда́тченко
солда́тик
«дитяча іграшка, яка зображає солдата»
солда́тисько
солда́тище
солда́тка
«дружина солдата, вдова солдата»
солдатня́
солда́тство
«солдатчина; (зб.) солдати»
(заст.)
солда́тчина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| салда́т | білоруська |
| солда́т(ин) | болгарська |
| soldaat | голландська |
| soldato «солдат» (спочатку «який одержує жалування») | італійська |
| solidus «солід, золота монета» | латинська |
| soldāre «наймати, платити жалування» | латинська |
| солдат(ин) | македонська |
| Soldát | німецька |
| solidātus «який одержує жалування» | пізньолатинська |
| soldaki | польська |
| солда́т (з 1515) | російська |
| со̏лдāт | сербохорватська |
| soldát | словенська |
| soldat | французька |
| soldát | чеська |
| soldare «наймати, платити жалування» | ? |
| soldo «жалування; монета» (мн. soldi «гроші») | ? |
| soldo «монета, платня» | ? |
| soldaki | ? |
солдафо́н
запозичення з російської мови;
р. солдафо́н (розм., знев.) «обмежений, грубий військовий» є експресивним утворенням, похідним від солда́т;
припускається вплив власного імені Агафо́н;
як семантичну і словотвірну паралель пор. р. митрофо́н (жарт.) «матрос»;
бр. салдафо́н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
солдафо́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| салдафо́н | білоруська |
| солдафо́н «обмежений, грубий військовий» (розм., знев.) | російська |
| митрофо́н «матрос» (жарт.) | російська |
| солда́т | ? |
| Агафо́н | ? |
| митрофо́н «матрос» (жарт.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України