СОКИРЯЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
соки́ра
псл. sekуra, [sokуra], пов’язане чергуванням голосних із *sěkti «сікти»;
споріднене з лат. secūris «сокира», двн. saga «пилка», sēga «тс.»;
вважається також (Мартынов Язык 86–87) результатом проникнення в праслов’янську мову італьського інгредієнта;
р. секи́ра, бр. сяке́ра, [соке́ра], др. сокыра (сокира), секыра, п. siekiera, ч. sekera, sekyra, слц. вл. нл. sekera, болг. секи́ра, м. секира, схв. сèкира, слн. sekíra, стсл. секыра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́ря
«сокира»
сокири́ще
«держак сокири»
соки́ркуватий
«уїдливий, різкий»
соки́рник
«тесляр»
сокирня́
«дерев’яне півколо у плуга для зміни ширини орання і для розміщення інструментів (сокири та ін.)»
сокирчи́на
сокиря́нка
«кирка»
соки́рячий
«сокирний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сяке́ра | білоруська |
| секи́ра | болгарська |
| sekera | верхньолужицька |
| saga «пилка» | давньоверхньонімецька |
| сокыра (сокира) | давньоруська |
| secūris «сокира» | латинська |
| секира | македонська |
| sekera | нижньолужицька |
| siekiera | польська |
| sekуra | праслов’янська |
| секи́ра | російська |
| сèкира | сербохорватська |
| sekera | словацька |
| sekíra | словенська |
| секыра | старослов’янська |
| соке́ра | українська |
| секыра | українська |
| sekera | чеська |
| sekyra | чеська |
| sokуra | ? |
| *sěkti «сікти» | ? |
| sēga «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України