СОКИРЯЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

соки́ра

псл. sekуra, [sokуra], пов’язане чергуванням голосних із *sěkti «сікти»;
споріднене з лат. secūris «сокира», двн. saga «пилка», sēga «тс.»;
вважається також (Мартынов Язык 86–87) результатом проникнення в праслов’янську мову італьського інгредієнта;
р. секи́ра, бр. сяке́ра, [соке́ра], др. сокыра (сокира), секыра, п. siekiera, ч. sekera, sekyra, слц. вл. нл. sekera, болг. секи́ра, м. секира, схв. сèкира, слн. sekíra, стсл. секыра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ки́ря «сокира»
сокири́ще «держак сокири»
соки́ркуватий «уїдливий, різкий»
соки́рник «тесляр»
сокирня́ «дерев’яне півколо у плуга для зміни ширини орання і для розміщення інструментів (сокири та ін.)»
сокирчи́на
сокиря́нка «кирка»
соки́рячий «сокирний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сяке́ра білоруська
секи́ра болгарська
sekera верхньолужицька
saga «пилка» давньоверхньонімецька
сокыра (сокира) давньоруська
secūris «сокира» латинська
секира македонська
sekera нижньолужицька
siekiera польська
sekуra праслов’янська
секи́ра російська
сèкира сербохорватська
sekera словацька
sekíra словенська
секыра старослов’янська
соке́ра українська
секыра українська
sekera чеська
sekyra чеська
sokуra ?
*sěkti «сікти» ?
sēga «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України