СОКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *sō˘eq^ō˘os;

споріднене з лит. sakaĩ (мн.) «деревна смола», прус. sackis «тс.», лтс. svеķi (мн.) «смола», можливо, також гр. ὀπός «сік», лат. sūcus «тс.»;

псл. sokъ;

р. бр. болг. м. сок, др. сокъ «рідина; сік; напій; їжа; ласощі», п. ч. діал. sok, слц. osoka «сік (грибний)», схв. со̑к, со̏к, слн. sók, стсл. сокъ;

запозичення з латинської мови;

лат. opium походить від гр. ὄπιον «опіум», пов’язаного зὀπός «бродильний сік з рослин», спорідненого з лит. sakaĩ «смола, живиця», псл. sokъ, укр. сік;

р. о́пий, о́пиум, бр. о́пій, о́піум, п. ч. вл. opium, слц. ópium, болг. м. о́пиум, схв. о̏пиjум, слн. ópij;

первісним вважається зв’язок цих назв із дієсловом сі́кти́: спіймана риба наїжачується і січе по боках рухливими підочними колючками;

вторинні назви пов’язані з дієсловом сича́ти за звуком, який видає ця риба, взята в руку;

на гольця назва могла бути перенесена за зовнішньою подібністю обох видів риб;

р. [сик] «щиповка», [си́кла, сиковка, сиколка, секун, секуша], п. [sikawka, siek, siekierka], ч. слц. sekavec, sykavec, нл. sykańc, sykawice, sykawicka, схв. [seka, sekuš, sjekaća];

результат видозміни форми сочеви́ця під впливом іменника сік (пор. вл. нл. sok «сочевиця») або дієслова сі́кти́;

можливо, пов’язане з слц. sokorec (sochoreс) «вершина, верхівка», яке зіставляється (Варбот 168–169) з псл. sěk-/sok- «сікти, різати» і, далі, з скала́, ске́ля;

неясне;

псл. sъčava (‹ *sъkěva, *sъkjava);

суфіксальне утворення від кореня *sъk-, варіанта кореня *sek-, наявного (з іншим вокалізмом) у псл. sokъ, укр. сік, псл. *sękаti, укр. ся́ка́ти;

не виключене й інше походження слова, пояснюваного (Schuster-Šewc 1413) як продовження іє. *skēu̯- ‹ *sē˘k- «різати, сікти», наявного в лат. secо «січу, ріжу», псл. *sěkti, укр. сі́кти́, отже, «різкий на смак сік; рослина з різким, гострим соком»;

розглядалося як пов’язане з р. щи «рідка страва» (Черных II 429);

малоймовірні зближення з дінд. churikā (‹ *sk̂hurikā) (Loewenthal ZfSlPh 8, 129) або з ки́слий (р. ки́слый), квас (Преобр. IІ, вып. последний 113);

р. щаве́ль (бот.) «Rumex L.», бр. шча́ўе «тс.», др. щавьныи «кислий (?)», п. szczaw (бот.) «щавель», [szczawa] «тс.; кисла мінеральна вода», ч. št’ava «сік», št’avel (бот.) «квасениця, Oxalis L.», слц. št’ava «сік; підлива», št’avel «(бот.) щавель», вл. šćehel (‹ *šćewjel) (бот.) «щавель горобиний, Rumex acetosella L.», нл. šćaw «тс.», болг. ща́ва «дубитель, дубильна кислота», м. шта́ва, штавина «тс.», штавеj «щавель», схв. шта̏ва «дубіння; дубильна кислота», шта̏вина «дубильна кислота», шта́валь «щавель», слн. ščávje «бур’ян», ščávelj «щавель», [ščav], цсл. штавъ «тс.»;