СОВІТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
сові́т «порада; (заст.) дружба, згода»
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл. съвѣтъ «порада, угода, нарада, рада, збори» походить від псл. sъvětъ, утвореного з префікса sъ(n)- «з-» і кореня vět-, наявного в privětъ «привіт», větje «віче», otъvětiti «відповісти»;
р. сове́т «рада», бр. [саве́т] «порада» (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
совіта́ти
«радити»
сові́тник
«порадник»
сові́тувати
«тс.»
сові́тчик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саве́т «порада» (з р.) | білоруська |
| sъvětъ | праслов’янська |
| сове́т «рада» | російська |
| съвѣтъ «порада, угода, нарада, рада, збори» | старослов’янська |
| съвѣтъ «порада, угода, нарада, рада, збори» | церковнослов’янська |
| sъ(n)- «з-» | ? |
| privětъ «привіт» | ? |
| větje «віче» | ? |
| otъvětiti «відповісти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України