СОВІСТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
со́вість
запозичене в давньоруську мову зі старослов’янської;
стсл. съвѣсть «сумління; свідомість; звістка, свідчення», як і болг. съ́вест «сумління, свідомість», м. совест «сумління», схв. са́вест «тс.», слн. svést «свідомість», утворене з префікса съ- і основи дієслова вѣдѣти, є калькою гр. συνείδησις «усвідомлення, свідомість; сумління», що складається з префікса συν- «з-, разом з» та іменника εἴδησις «пізнання, знання», пов’язаного з дієсловом ὄιδα «знаю»;
р. со́весть, бр. [со́весць, со́вісць], др. съвѣсть «розуміння; знання, згода, порозуміння; сумління», совѣсть «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсо́вісний
всовісти́ти
со́вісливий
со́вісний
со́вісність
со́вістити
со́вісти́тися
совістли́вость
со́вѣсть
«сумнів, розум»
(1627)
усовісти́ти
усовіща́ти
усо́віщувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
со́весць | білоруська |
съ́вест «сумління, свідомість» | болгарська |
συνείδησις «усвідомлення, свідомість; сумління» | грецька |
съвѣсть «розуміння; знання, згода, порозуміння; сумління» | давньоруська |
совест «сумління» | македонська |
со́весть | російська |
са́вест «тс.» | сербохорватська |
svést «свідомість» | словенська |
съвѣсть «сумління; свідомість; звістка, свідчення» | старослов’янська |
со́вісць | українська |
совѣсть «тс.» | українська |
съ- | ? |
вѣдѣти | ? |
συν- «з-, разом з» | ? |
εἴδησις «пізнання, знання» | ? |
ὄιδα «знаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України