СОВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
со́ва́ти
псл. sovati, sunǫti;
споріднене з лит. šáuti «совати; стріляти», лтс. šaũt «стріляти; швидко совати, штовхати», а також з більш віддаленими хет. šuō˘āi- «штовхати, тіснити, рухати», дінд. suváti «зрушує», гот. skewjan «іти», дісл. skjóta «стріляти, совати, штовхати», алб. heth «кидаю, вію зерно»;
р. сова́ть, су́нуть, бр. со́ваць, су́нуць, др. совати «кидати», сунути «кинути», п. suwać, sunąć, ч. sunouti, слц. sunút’, вл. suwać, sunyć, нл. suwaś, sunuś, болг. [со́вам], м. совалка (текст.) «човник», схв. са̏вало «тс.», [súnuti] «штовхнути», слн. súvаti, súniti, стсл. совати, соунѫти “«витягти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висува́нець
ви́сувка
«засувка»
висувни́й
всувни́й
за́со́в
за́сова
«круча»
за́совень
«засув»
за́совка
«засувка»
за́совня
«затулка коло печі»
за́сув
«засов»
за́су́ва
«місце, де засунуло берег; провал»
за́сувка
«засов; [защіпка; дощечка у ложа гуцульської рушниці]»
засу́вни́й
засу́лка
«засувка»
зсув
зсувни́й
о́сув
«падіння; круча; оповзень»
передсу́вний
«привішуваний, доданий»
(заст.)
пере́сув
«вузький прохід Нед; пересóнення Куз»
пересува́ння
пере́су́вка
пересувни́й
по́совом
«поповзом»
по́сув
«рух, поштовх; маневр»
посува́ч
«той, хто рухає, штовхає»
по́сувни́й
«пересувний»
по́сувом
«повільно»
прислу́нутися
«присунутися»
ро́зсува́льний
«розсувний»
розсувни́й
сова́лка
«звій піткання на паличці для ткання без човника»
со́вало
«те, що рухається; спускання зрубаних дерев з гори по жолобах»
со́вик
«невелика лопатка»
сово́к
«тс.»
сув
«лавина»
сува́вка
«ковзанка»
сува́йка
«тс.»
су́ва́ти
«совати, сунути»
сувма́
«раптом»
суне́ць
«короткий стовбур»
су́нець
«плита для засува; кілок для замикання дверей»
су́ну́ти
су́ти
«тс.; переводити, марнувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| heth «кидаю, вію зерно» | албанська |
| со́ваць | білоруська |
| со́вам | болгарська |
| suwać | верхньолужицька |
| sunyć | верхньолужицька |
| skewjan «іти» | готська |
| suváti «зрушує» | давньоіндійська |
| skjóta «стріляти, совати, штовхати» | давньоісландська |
| совати «кидати» | давньоруська |
| šaũt «стріляти; швидко совати, штовхати» | латиська |
| šáuti «совати; стріляти» | литовська |
| совалка «човник» (текст.) | македонська |
| suwaś | нижньолужицька |
| sunuś | нижньолужицька |
| suwać | польська |
| sunąć | польська |
| sovati | праслов’янська |
| сова́ть | російська |
| вало «тс.» | сербохорватська |
| sunút' | словацька |
| súvаti | словенська |
| súniti | словенська |
| совати | старослов’янська |
| су́нуть | українська |
| су́нуць | українська |
| сунути «кинути» | українська |
| súnuti «штовхнути» | українська |
| соунѫти «витягти» | українська |
| šuō˘āi- «штовхати, тіснити, рухати» | хетська |
| sunouti | чеська |
| sunǫti | ? |
са́вати «совати, сувати»
результат неясної звукової видозміни основи со́ва́ти, су́ну́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
сану́тися
«увірватися, ринутися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́ва́ти | українська |
| су́ну́ти | українська |
со́вгати «совати; ковзати»
результат контамінації дієслів со́вати і ко́взати, *ковгати (пор. похідне [ко́вганка] «шматок криги або облитий водою й заморожений кізяк, на якому діти катаються з гори»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зсо́вгуватися
«зісковзувати»
посо́вгну́тися
«посковзнутися»
со́вгалка
«ковзанка, спускалка»
со́вгальник
«ковзаняр»
совга́нитися
«соватися»
со́вганка
«тс.»
совга́р
«тс.»
совга́рство
«ковзанярство»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́вати | ? |
| ко́взати | ? |
| *ковгати (пор. похідне [ко́вганка] «шматок криги або облитий водою й заморожений кізяк, на якому діти катаються з гори») | ? |
со́вдати «ліниво, поволі йти; важко ступати ногами»
афективне утворення, пов’язане із со́ва́ти, со́вгати (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
совди́кати
совдти́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́ва́ти | ? |
| со́вгати | ? |
Параско́вія (жіноче ім’я), Пара́ска, Параске́ва, Пара́ня, Пара́ся, Парасу́ня
гр. Παρασκευή пов’язане зπαρασκευή «п’ятниця, переддень суботи; буденний день узагалі», похідним відπαρασκευάζω «підготовляю, споряджаю», утвореним з префікса παρα- «поруч, пере-, від-» і дієсловаσκευάζω «готую, влаштовую, споряджаю, озброюю», похідного від σκευ̃ος «предмет, обладнання, знаряддя, одяг, пожитки», можливо, спорідненого з лит. šáuti «стріляти, сунути, штовхати», псл. sovati, укр. со́вати;
запозичення з грецької мови;
р. Праско́вья, Параске́ва, бр. Параско́ўя, Пара́ска, болг. Параске́ва, схв. Параске́ва, Параскèвиjа, стсл. Параскевьгии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Параскеви
«пя́ток, приготоване»«пя́тка»
(1627)
Пара́хна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Параско́ўя | білоруська |
| Пара́ска | білоруська |
| Параске́ва | болгарська |
| Παρασκευή «п’ятниця, переддень суботи; буденний день узагалі» | грецька |
| παρασκευάζω «підготовляю, споряджаю» | грецька |
| σκευάζω «готую, влаштовую, споряджаю, озброюю» | грецька |
| σκευ̃ος «предмет, обладнання, знаряддя, одяг, пожитки» | грецька |
| παρασκευή | грецька |
| šáuti «стріляти, сунути, штовхати» | литовська |
| sovati | праслов’янська |
| Праско́вья | російська |
| Параске́ва | російська |
| Параске́ва | сербохорватська |
| Параскèвиjа | сербохорватська |
| Параскевьгии | старослов’янська |
| со́вати | українська |
суля́ти «хвицати, бити ногою; боляче, міцно штовхати Ме; не попадати у вушко, затягуючи нитку в голку Па»
пов’язане з су́ну́ти, со́ва́ти (див.);
р. [суля́ть] «совати, штовхати, пхати», п. [sulać] «м’яти, місити, стискати», [szulnąć] «ткнути, штурхнути», схв. су̀љати «бухати, шугати (про полум’я, дим тощо); нагрібати, підгрібати землю палкою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
су́лятися
«штовхатися, товпитися біля чогось»
сусуля́ти
«іти навпомацки; не попадати у вушко, затягуючи нитку в голку»
шуля́й
«той, хто штовхає»
шуля́к
«стусан»
шу́ляти
«штовхати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sulać «м’яти, місити, стискати» | польська |
| суля́ть «совати, штовхати, пхати» | російська |
| су̀љати «бухати, шугати (про полум’я, дим тощо); нагрібати, підгрібати землю палкою» | сербохорватська |
| szulnąć «ткнути, штурхнути» | українська |
| су́ну́ти | ? |
| со́ва́ти | ? |
свай «паля»
запозичення з російської мови;
р. сва́я, [шва́я], р.-цсл. свая етимологічно неясне;
зіставлялося з р. сова́ть (Преобр. II 256), вая́ть, вить (Горяев 319);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чвая
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сва́я | російська |
| шва́я | російська |
| сова́ть | російська |
| вая́ть | російська |
| вить | російська |
| свая | русько-церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України