СОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сова́ «сова; сова вухата, пугач, Asio otus L.; сова пугач, пуга, Bubo bubo L.; сова біла, снігова, Nyctea nyctea L.; сова сіра, погутькало, Strix aluco L.; сова яструбина, гуля, Surnia ulula L.» (орн.)
псл. sova давнього звуконаслідувального походження;
паралельне дбрет. couann «сова», брет. kaouen «тс.», кімр. cuan «нічна сова», лат. cavannus «сіра сова» (з гал.), а також двн. hūwo «сова», hūwila «тс.», вірм. sag «гуска», лит. šaũkti «кричати» та іншим задньопіднебінним лит. kóva «галка», naktikóva «сова, нічний ворон», двн. kaha «галка», дінд. kā́uti «кричить», що виводяться з іє. *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити», з яким пов’язані також псл. kavъkati «кричати», укр. ка́вкати «тс.», [ка́ва] «галка, сива ворона»;
р. сова́, бр. сава́, др. сова, п. вл. нл. sowa, ч. слц. sova, схв. со̏ва, слн. sôva, с.-цсл. сова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засо́витися
«спохмурніти, надутися (як сова)»
осові́лий
посовині́ти
«знепритомніти, сп’яніти»
посові́лий
сов'я́тко
со́в'я́чий
совеня́
сови́ний
сови́нка
«карликова сова, Surnia pygmaea»
совинча́
«совеня»
сові́ти
со́вка
«совка-сплюшка, Otus Penn.»
сову́ля
«сич, Athene»
усо́витися
«стати похмурим, понуритися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сава́ | білоруська |
| kaouen «тс.» | бретонська |
| sowa | верхньолужицька |
| sag «гуска» | вірменська |
| couann «сова» | давньобретонська |
| hūwo «сова» | давньоверхньонімецька |
| kaha «галка» | давньоверхньонімецька |
| kā́uti «кричить» | давньоіндійська |
| сова | давньоруська |
| *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити» | індоєвропейська |
| cuan «нічна сова» | кімрська |
| cavannus «сіра сова» (з гал.) | латинська |
| šaũkti «кричати» | литовська |
| kóva «галка» | литовська |
| sowa | нижньолужицька |
| sowa | польська |
| sova | праслов’янська |
| kavъkati «кричати» | праслов’янська |
| сова́ | російська |
| сова | сербо-церковнослов’янська |
| ва | сербохорватська |
| sova | словацька |
| sôva | словенська |
| ка́вкати «тс.» | українська |
| sova | чеська |
| hūwila «тс.» | ? |
| naktikóva «сова, нічний ворон» | ? |
| ка́ва «галка, сива ворона» | ? |
са́вка «білоголова качка, Oxyura leucocephala Scop.» (орн.)
неясне;
пов’язування з сова́ (Горяев Доп. I 41) недостатньо обґрунтоване;
р. са́вка «тс.; зимова качка, Anas hiemalis», [саутка] «зимова качка», бр. [са́ўка] «сойка, сивоворонка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| са́ўка «сойка, сивоворонка» | білоруська |
| са́вка «тс.; зимова качка, Anas hiemalis» | російська |
| саутка «зимова качка» | російська |
| сова́ | українська |
сич «Athene Boie, (сич хатній) Athene noctua Scop.; [совка-сплюшка], Otus scops L.; сова вухата, Asio otus L. Шарл; крутиголовка, Junx torquilla L. ВеЛ» (орн.)
зіставляється ще (Mühl.–Endz. III 771–772; Petersson KZ 47, 241–242) з сова́, лит. šaũkti «кричати», лтс. sáukt «звати» або зближується (Otrębski Ез.-етн. изсл. 72) з лит. suõkti «кричати» (про сову);
пов’язується також із сича́ти (птах нібито сичить, коли сердиться);
очевидно, псл. *syt’ь з іє. *k’ūt-i̯-os (Mareš Slavia 1967, 366–369);
р. бр. сыч, п. syczek «совка-сплюшка», ч. sóc «сич; мохноногий сич, Aegolius Kaup», sóček «сич хатній; [корольок, Glaucidium]», слц. sóč «сич хатній», sóčok krpató «корольок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сичак
«крутиголовка»
сичик
«корольок жовтоголовий, Regulus regulus L.»
сичик-горобець
«Glaucidium passerinum L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сыч | білоруська |
| *k'ūt-i̯-os | індоєвропейська |
| sàukt «звати» | латиська |
| šaũkti «кричати» | литовська |
| suõkti «кричати» (про сову) | литовська |
| syczek «совка-сплюшка» | польська |
| *syt'ь | праслов’янська |
| сыч | російська |
| sýč «сич хатній»«корольок» | словацька |
| sýčok krpatý «сич хатній»«корольок» | словацька |
| сова́ | українська |
| сича́ти (птах нібито сичить, коли сердиться) | українська |
| sýc «сич; мохноногий сич, Aegolius Kaup»«сич хатній; [корольок, Glaucidium]» | чеська |
| sýček «сич; мохноногий сич, Aegolius Kaup»«сич хатній; [корольок, Glaucidium]» | чеська |
со́вка «нічний метелик, нічниця, Noctua L.» (ент.)
щодо перенесення назви пор. нвн. Eulen «совки, Noctuidae» i Eule «сова»;
похідне утворення від сова́ «хижий нічний птах»;
назва зумовлена, очевидно, нічним способом життя цих метеликів;
пояснюють також тим, що голова совок нагадує голову сови;
р. со́вка «нічниця», бр. со́ўка «тс.», слц. [sova] «нічний метелик», слн. sóvka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
со́вкові
«нічницеві, Noctuidae»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́ўка «тс.» | білоруська |
| Eulen «совки, Noctuidae» | нововерхньонімецька |
| со́вка «нічниця» | російська |
| sova «нічний метелик» | словацька |
| sóvka «тс.» | словенська |
| Eulen «совки, Noctuidae» | ? |
| Eule «сова» | ? |
| сова́ «хижий нічний птах» | ? |
со́ва́ти
споріднене з лит. šáuti «совати; стріляти», лтс. šaũt «стріляти; швидко совати, штовхати», а також з більш віддаленими хет. šuō˘āi- «штовхати, тіснити, рухати», дінд. suváti «зрушує», гот. skewjan «іти», дісл. skjóta «стріляти, совати, штовхати», алб. heth «кидаю, вію зерно»;
псл. sovati, sunǫti;
р. сова́ть, су́нуть, бр. со́ваць, су́нуць, др. совати «кидати», сунути «кинути», п. suwać, sunąć, ч. sunouti, слц. sunút’, вл. suwać, sunyć, нл. suwaś, sunuś, болг. [со́вам], м. совалка (текст.) «човник», схв. са̏вало «тс.», [súnuti] «штовхнути», слн. súvаti, súniti, стсл. совати, соунѫти “«витягти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висува́нець
ви́сувка
«засувка»
висувни́й
всувни́й
за́со́в
за́сова
«круча»
за́совень
«засув»
за́совка
«засувка»
за́совня
«затулка коло печі»
за́сув
«засов»
за́су́ва
«місце, де засунуло берег; провал»
за́сувка
«засов; [защіпка; дощечка у ложа гуцульської рушниці]»
засу́вни́й
засу́лка
«засувка»
зсув
зсувни́й
о́сув
«падіння; круча; оповзень»
передсу́вний
«привішуваний, доданий»
(заст.)
пере́сув
«вузький прохід Нед; пересóнення Куз»
пересува́ння
пере́су́вка
пересувни́й
по́совом
«поповзом»
по́сув
«рух, поштовх; маневр»
посува́ч
«той, хто рухає, штовхає»
по́сувни́й
«пересувний»
по́сувом
«повільно»
прислу́нутися
«присунутися»
ро́зсува́льний
«розсувний»
розсувни́й
сова́лка
«звій піткання на паличці для ткання без човника»
со́вало
«те, що рухається; спускання зрубаних дерев з гори по жолобах»
со́вик
«невелика лопатка»
сово́к
«тс.»
сув
«лавина»
сува́вка
«ковзанка»
сува́йка
«тс.»
су́ва́ти
«совати, сунути»
сувма́
«раптом»
суне́ць
«короткий стовбур»
су́нець
«плита для засува; кілок для замикання дверей»
су́ну́ти
су́ти
«тс.; переводити, марнувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| heth «кидаю, вію зерно» | албанська |
| со́ваць | білоруська |
| со́вам | болгарська |
| suwać | верхньолужицька |
| sunyć | верхньолужицька |
| skewjan «іти» | готська |
| suváti «зрушує» | давньоіндійська |
| skjóta «стріляти, совати, штовхати» | давньоісландська |
| совати «кидати» | давньоруська |
| šaũt «стріляти; швидко совати, штовхати» | латиська |
| šáuti «совати; стріляти» | литовська |
| совалка «човник» (текст.) | македонська |
| suwaś | нижньолужицька |
| sunuś | нижньолужицька |
| suwać | польська |
| sunąć | польська |
| sovati | праслов’янська |
| сова́ть | російська |
| вало «тс.» | сербохорватська |
| sunút' | словацька |
| súvаti | словенська |
| súniti | словенська |
| совати | старослов’янська |
| су́нуть | українська |
| су́нуць | українська |
| сунути «кинути» | українська |
| súnuti «штовхнути» | українська |
| соунѫти «витягти» | українська |
| šuō˘āi- «штовхати, тіснити, рухати» | хетська |
| sunouti | чеська |
| sunǫti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України