СНІТ — ЕТИМОЛОГІЯ

виведення від нвн. Schnitt «розріз, шматок» (Шелудько 46) помилкове;

споріднене з гот. sneiþan «різати, збирати урожай», дісл. snīða (sneið) «тс.», sneið «відрізаний кусок; причіпка», дангл. snīðan «різати; рубати, ударяти», днн. snīthan «різати», гол. snijden, двн. snīdan, нвн. schneiden «тс.»;

псл. snětъ «відрізаний стовбур дерева; пень; колода; гілка» (‹ іє. *snoito-s «щось відрізане»);

бр. [сніт] «лінія, по якій розпилюють дрова вздовж чи впоперек», [снет] «дошка, якою закривають боковий вхід до колодкового вулика», [снёт, снето́к, снётка, сне́ціна, сніці́на, снято́к] «тс.», п. śniat «пень; стовбур дерева; колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві; колодки, деревини, які закривають отвори борті», [śniad] «колода; стовбур дерева без гілля; зарубка на дереві», ч. snět’ «гілка; [частина стовбура, з якої виростає гілля]», [snět] «тс.; стовбур дерева; корпус тіла», [snítka] «трухляве дерево; трухлява колода», [snítek] «тс.», слц. [snet’] «гілка» [snet] «тс.», [snietka] «тонка гілка», нл. *snět «пень»;

видозмінене запозичення з польської мови;

п. [sznajdeza] «гвинторізна дошка, гвинторіз», [sznajdyza, sznejdeza] «тс.» походять від нім. Schnéideisen «тс.», утвореного з основ дієслова schneiden «різати», спорідненого з свн. снн. снідерл. snīden, двн. snīdan, днн. snīthan, дфриз. snītha, дісл. snīða, гот. sneiþan «тс.», псл. [*snětъ], укр. [сніт] «колода, обрубок», та іменника Eisen «залізо»;

пов’язується (Меркулова Очерки 62–65) з псл. *snětь (snětъ) / snitь «стебло, стовбур» (очевидно, спочатку «щось відрізане; колода, обрубок»), до якого зводиться також укр. [сніт] «колода, обрубок», причому припускається, що назва могла бути зумовлена великим порожнистим стеблом цих великостовбурних трав;

у цій гіпотезі фонетично тотожні форми snětъ (snětь) «рослина сажка» і snětъ (*snětь) «стебло, стовбур; зонтична рослина» вважаються давніми омонімами;

етимологія остаточно не з’ясована;

очевидно, сх.-сл. *snětъka, *snětь/ snitь «їстівна зонтична рослина»;

зіставляється з псл. snětь (snětъ) «сажка зернова» (Погодин Следы 275; Фасмер ІІІ 698–699), якому відповідає укр. [сніть] «сажка зернова, Uredo segetun L.»;

р. [снитка, снитва, снить, сныдка, снытка, сныть], бр. [сні́тка, сны́тка, сныты́, шны́тка, шні́тка, шніць] «тс.»;

менш обґрунтовані зближення з дангл. gnīdan «терти» (‹ іє. *gneid(h)- «тс., роздирати») (Kořínek LF 61, 49), зіставлення з псл. *gniti «гнити, тліти» (Skok III 297–298), пов’язання з псл. snětь «колода, обрубок» (Schuster-Šewc 1326–1327);

у такому разі назва могла бути зумовлена подібністю зовнішнього вигляду рослин, уражених грибками, до головні, обгорілого поліна (пор. інші назви цієї грибкової хвороби злаків: укр. са́жка, р. головня́, бр. са́жа, схв. га́ра, [гар, гареж, гарежина, гарка], слн. ožíg, pálež, нвн. Brand);

псл. snětъ (snětь) «сажка»;

здебільшого пов’язується з ч. nítiti «запалювати, палити», слц. nietit’ «розпалювати», п. niecić «тс., роздмухувати», схв. ст. унитити «запалити (вогонь)», слн. nétiti «роздмухувати (вогонь)», псл. *gnětiti «запалювати, розпалювати» (укр. гніти́ти) і припускається розвиток семантики «розпалити (вогонь)» – «обпалена дровина, головня» – «сажка, [головня]»;

бр. [смятый] «сажка», [смяце́й, смяця́й, сніцей, сніт, заснет] «тс.», п. śnieć «зона, сажка», ч. snet’, [snět] «тс.», snětivó «уражений сажкою», слц. snet’ «вид грибів, що живуть як паразити на вищих рослинах, Hemibasidiales», вл. sněć «сажка», [smjeć], нл. sněś «тс.», болг. заст. сне́тей «сажка на житі», схв. [сни̏jет] «сажка на збіжжі», [снит], сне̑т «тс.», [(тврда) снет] «ріжки, Claviceps purpurea L.», [(прашната) снет] «сажка вівса», снèтљив «уражений сажкою», слн. snét «сажка», [smetljäj] «тс.», стсл. снѣтовъ «паршивий, покритий паршею»;

запозичення з німецької мови;

н. Schnitzel «шніцель» є демінутивною формою іменника [Schnitz] «відрізаний шматок», утвореного від schnitzen «різати», інтенсива до schneiden «тс.» (двн. snīdan, днн. snīthan, гол. snijden, дфриз. snītha, дангл. snīðan, дісл. snīða, гот. sneiþan «тс.»), спорідненого з ірл. snēid «малий, короткий», укр. [сніт] «колода»;

р. шни́цель, бр. шні́цэль, п. sznycel, ч. (розм.) šnicl, šnycl, слц. (розм., заст.) šnicel, šnicl’a, болг. шни́цел, м. шницла;