СНОПОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

сніп

псл. snopъ «тс.»;
споріднене з двн. snuaba «пов’язка», можливо, лат. napūrae «солом’яні жгути» (з етруської?);
далі пов’язується з іє. *(s)nē(u)- «зв’язувати»;
р. бр. болг. м. сноп «сніп», др. снопъ, п. ч. слц. вл. нл. snop, полаб. snüp, схв. сно̏п, слн. snа̏p, стсл. снопъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сні́п'я «снопи» (зб.)
снопа́р «в’язальник снопів»
снопі́в'я «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сноп «сніп» білоруська
сноп «сніп» болгарська
snop верхньолужицька
snuaba «пов’язка» давньоверхньонімецька
снопъ давньоруська
*(s)nē(u)- «зв’язувати» індоєвропейська
napūrae «солом’яні жгути» (з етруської?) латинська
сноп «сніп» македонська
snop нижньолужицька
snüp полабська
snop польська
snopъ «тс.» праслов’янська
сноп «сніп» російська
п сербохорватська
snop словацька
snа̏p словенська
снопъ старослов’янська
snop чеська

приснопи́ти «прибити, вразити»

очевидно, результат видозміни деетимологізованого [прислопи́ти] «спіймати в пастку», похідного від [сліп] «пастка, западня», і зближення його з основою слова сніп (снопи́);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прислопи́ти «спіймати в пастку» українська
сліп «пастка, западня» українська
сніп (снопи́) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України