СМІТИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
сміти
мало обґрунтоване пов’язання з іє. *mē- «міряти» (van Wijk ZfSlPh 13, 88; Bern. II 47);
виводиться від *sŭmē-, спорідненого з лит. sumdyti «цькувати», кімр. chwyfio «рухати», ірл. do-sennaim «гнати, полювати», і припускається розвиток значення «рухатися, мчати» → «сміти, бажати досягти» (Čop Sl. revija 5–7, 1954, 233–234);
псл. sъměti «сміти», sъmělъ «смілий»;
етимологія остаточно не з’ясована;
пов’язується з гот. mōþs (род. в. mōdis) «гнів», двн. muot «тс.; дух», гр. μαίομαι«прагну», лат. mōs (род. в. mōris) «воля; звичай» (Bern. II 47; Torp 322; Feist 365; Schmidt KZ 37, 45; Walde–Hofm. II 114–115; Fick I 507; KZ 22, 377);
розглядається як похідне утворення від гіпотетичного іменника *sъměja (*sъmjā), який пов’язується з дінд. śímī «старанність, ретельність, ревність, завзяття», śаmati «трудиться, працює», гр. ϰάμνω «труджуся», ϰομίζω «піклуюся, забезпечую» (Meillet Études 43);
р. сметь, сме́лый, бр. смець, сме́лы, др. съмѣти «сміти; мати право», п. śmieć, śmiały, ч. směti, (smíti), směló, слц. smiet’, smeló, вл. směć, нл. směś, болг. сме́я, смел, м. смее, смел, схв. сме̏ти, (смjе̏ти), сме̏о, слн. sméti, smél, стсл. съмѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всміти
«наважитися»
насмі́литися
насмі́ти
«насмілитися»
недосміва́ти
«не наважуватися»
несмі́лко
«нешвидко, повільно»
осмі́лений
«який осмілів»
осмі́лити
осмі́литися
осмі́лювати
осмі́люватися
осміля́ти
осміля́тися
розісмі́литися
«осміліти, наважитися»
(Ме)
розсмі́ливити
«підбадьорити»
розсмі́лити
«тс.»
сміле́ць
«сміливець»
сміли́вець
смі́ли́вий
сміливі́шати
смі́лий
смілі́ти
смілі́шати
смі́лко
«сміливо»
сміло́к
смільча́к
«тс.»
сміля́вий
«смілий»
сміля́к
смія́ти
«сміти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϰομίζω «піклуюся, забезпечую» | білоруська |
| смець | білоруська |
| сме́лы | білоруська |
| сме́я | болгарська |
| смел | болгарська |
| směć | верхньолужицька |
| mōþs «гнів» (род. в. mōdis) | готська |
| μαίομαι «прагну» | грецька |
| ϰάμνω «труджуся» | грецька |
| muot «тс.; дух» | давньоверхньонімецька |
| śímī «старанність, ретельність, ревність, завзяття» | давньоіндійська |
| śаmati «трудиться, працює» | давньоіндійська |
| съмѣти «сміти; мати право» | давньоруська |
| *mē- «міряти» (van Wijk ZfSlPh 13, 88; Bern. II 47) | індоєвропейська |
| do-sennaim «гнати, полювати» | ірландська |
| chwyfio «рухати» | кімрська |
| mōs «воля; звичай» (род. в. mōris)(Bern. II 47; Torp 322; Feist 365; Schmidt KZ 37, 45; Walde--Hofm. II 114--115; Fick I 507; KZ 22, 377) | латинська |
| sumdyti «цькувати» | литовська |
| смее | македонська |
| смел | македонська |
| směś | нижньолужицька |
| śmieć | польська |
| śmiały | польська |
| *sŭmē- | праслов’янська |
| sъměti «сміти» | праслов’янська |
| sъmělъ «смілий» | праслов’янська |
| *sъměja (*sъmjā) | праслов’янська |
| сметь | російська |
| сме́лый | російська |
| сме̏ти (смjе̏ти) | сербохорватська |
| сме̏о | сербохорватська |
| смjе̏ти | сербохорватська |
| smiet' | словацька |
| smelý | словацька |
| sméti | словенська |
| smél | словенська |
| съмѣти | старослов’янська |
| směti (smíti), směló | чеська |
| smíti | чеська |
| smělý | чеська |
| smíti | чеська |
| smělý | чеська |
мора́ль «система норм і принципів поведінки; висновок, наука, нотація»
запозичення з французької мови;
фр. moral «моральний; мораль» походить від лат. mōrālis «моральний», пов’язаного з mōs (mōris) «звичай; воля; властивість; закон», спорідненим з гр. μωσϑαι «прагнути», μαίομαι «прагну», ματεύω «шукаю», гот. mōþs «дух, відвага, гнів», двн. muot, нвн. Mut «тс.», можливо, також з псл. sъměti, укр. смі́ти;
р. мораль, бр. мара́ль, п. morał, ч. слц. morálka, вл. moralka, болг. мора́л, м. морал, схв. мòрāл, слн. morála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мораліза́тор
мораліза́торство
мораліза́ція
моралі́зм
моралізува́ти
моралі́ст
моралісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мара́ль | білоруська |
| мора́л | болгарська |
| moralka | верхньолужицька |
| mōþs «дух, відвага, гнів» | готська |
| μωσϑαι «прагнути» | грецька |
| muot | давньоверхньонімецька |
| mōrālis «моральний» | латинська |
| морал | македонська |
| Mut «тс.» | нововерхньонімецька |
| morał | польська |
| sъměti | праслов’янська |
| мораль | російська |
| мòрāл | сербохорватська |
| morálka | словацька |
| morála | словенська |
| смі́ти | українська |
| moral «моральний; мораль» | французька |
| morálka | чеська |
| μαίομαι «прагну» | ? |
| ματεύω «шукаю» | ? |
смі́ття́
псл. sъmetьje, пов’язане з *sъmesti «змести» *sъmetti, утвореного з основи дієслова mesti «мести» і префікса sъ- «з-», який в основі іменника не змінився в з-, так само як у сви́нка «дерев’яний м’яч», сви́та (одяг);
р. [сме́тье́] «сміття», бр. сме́цце, др. съметие, п. śmiecie, ч. smetí, слц. smet’, вл. smjeće, болг. м. смет, схв. сме̏т, смȇће, слн. smetjè «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засмі́чений
засмі́чувач
по́сміт
«сміття»
посмі́тє
по́смі́ток
«тс.»
сміти́на
смі́ти́сько
сміти́ти
смі́тни́к
смітника́р
смітнина́
«сміття»
смі́тни́ця
«смітник»
смітничи́ще
«звалище, смітник»
смітни́ще
«тс.»
сміття́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сме́цце | білоруська |
| смет | болгарська |
| smjeće | верхньолужицька |
| съметие | давньоруська |
| смет | македонська |
| śmiecie | польська |
| sъmetьje | праслов’янська |
| *sъmesti «змести» | праслов’янська |
| *sъmetti | праслов’янська |
| sъ- «з-» | праслов’янська |
| сме́тье́ «сміття» | російська |
| сме̏т | сербохорватська |
| смȇће | сербохорватська |
| smet' | словацька |
| smetjè «тс.» | словенська |
| сви́нка «дерев’яний м’яч» | українська |
| сви́та (одяг) | українська |
| smetí | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України