СМУТНІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. sъmǫta «збурення», sъmǫtiti «збурити; скаламутити», пов’язане чергуванням голосних із sъmęsti (‹*sъmętti) «привести в рух, збурити, скаламутити; збентежити, злякати», утвореного за допомогою префікса sъ- «з-», який не змінився в з-, від дієслова męsti (*mętti) «збурювати, мутити»;

р. сму́та «заколот, розруха; розбрат; збентеження», сму́тный «неясний, невиразний, туманний; неспокійний; сумний, смутний», бр. сму́та «збентеження, хвилювання; (заст.) заколот», сму́тны «сумний, смутний; неспокійний (про часи); невиразний», др. смутъ «занепокоєння», смутити «збентежити; викликати заколот», п. smutny «сумний, смутний», smętny, ч. smutnó, слц. smutnó «тс.», smut «смуток», smuta «тс.», болг. смъ́тен «невиразний, неясний», м. смут «заколот; збентеження», схв. сму̏та «заметіль», сму̀тња «підступи, інтриги; розбрат; заколот», стсл. съмѫтьнъ «збентежений, тривожний», съмѫтити «привести в рух, зворушити, збурити; збентежити, злякати», съмѫтити сѧ «злякатися»;

похідне утворення від смутни́й «сумний»;

назва пов’язана, очевидно, з якимись давніми забобонними обрядами;

пор. семантично паралельні назви п. ст. tużobnik, ч. tužebník, слц. túżobník, болг. [тъжник] «тс.», похідні від псл. tǫga (tǫžьba) «туга»;