СМУГУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
смуг «смуга; риска»
п. smug «смуга луки; (заст.) смуга» пов’язане з smugа «смуга»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| smug «смуга луки; (заст.) смуга» | польська |
| smugа «смуга» | ? |
смуг «слимак» (зоол.)
можливо, в якийсь спосіб пов’язане з п. [smek] «слимак», що виводиться від нім. Schnecke «тс.»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schnecke «тс.» | німецька |
| smek «слимак» | польська |
сму́га «видовжена часина простору; довгастий тонкий шматок; [водяна поверхня серед трясовини Ч; [райдуга ВеЗа]»
псл. smuga «темна пляма; смуга»;
здебільшого зіставляється з лтс. smaugs «тонкий, стрункий», лит. smáugti «давити; душити (димом)», sùsmauga «звуження», дісл. smuga «заглибина, лазівка», smoga «тс.», smeygja «притискати, натягати», smjúga «притискатися», дангл. smūgan «тс.», свн. sich smougen «тулитися», снн. smuk «гнучкий, еластичний, витончений», свн. smiegen «удавлювати, утискати», що продовжують іє. *(s)meugh-/(s)meug- «намазувати; шмигнути», до якого можуть бути зведені також семантично більш віддалені псл. [smuglъ-jь] «темний» (укр. сму́глий) та псл. smaga «жар, спека; висушений» (укр. сма́га́);
р. [сму́га] «темна пляма, смуга», бр. [сму́га́] «намул після розтавання снігу; баговиння; низьке місце; грузьке болото; наліт на металевому посуді», п. нл. smuga, ч. šmouha «брудна смуга», [smouha, smuha] «тс.», слц. šmúha (šmuha) «продовгувата пляма, смуга», вл. smuha «смуга; риска», нл. smuga «широка смуга, широкий рядок; проділ у волоссі», слн. [smúga] «смуга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́сму́га
пасмугува́ти
«робити темні смуги»
па́смужка
пасму́жний
«смугастий»
пере́смуга
«поперечна смуга»
пересну́г(а)
«смуга, лінія»
пересну́говатий
«смугастий»
посмугува́ти
посму́жжя
«пасмуга»
посму́жити
посму́жний
смуга́лина
«смуга води серед трясовини»
смугана́стий
«смугастий»
смугани́стий
смуга́р
«брудна смуга; слід бруду»
смугаря́стий
«тс.»
смуга́стий
сму́гатися
«забруднюватися»
смуга́ч
«ссавець ряду китоподібних з поздовжніми складками (смугами) шкіри»
смугна́стий
смугови́й
смугува́ти
«бити, залишаючи смуги»
смужа́лина
«тс.; мокра низина з джерелами»
смужа́стий
«смугастий»
смужи́лка
«вузька смуга»
сму́жка
смужка́стий
смужка́тий
смужкува́тий
«тс.»
сму́жний
черезсму́жний
шму́га
«смуга»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сму́га́ «намул після розтавання снігу; баговиння; низьке місце; грузьке болото; наліт на металевому посуді» | білоруська |
| smuha «смуга; риска» | верхньолужицька |
| smūgan «тс.» | давньоанглійська |
| smuga «заглибина, лазівка» | давньоісландська |
| *(s)meugh-/(s)meug- «намазувати; шмигнути» | індоєвропейська |
| smaugs «тонкий, стрункий» | латиська |
| smáugti «давити; душити (димом)» | литовська |
| smuga | нижньолужицька |
| smuga «широка смуга, широкий рядок; проділ у волоссі» | нижньолужицька |
| smuga | польська |
| smuga «темна пляма; смуга» | праслов’янська |
| smuglъ-jь «темний» (укр. сму́глий) | праслов’янська |
| smaga «жар, спека; висушений» (укр. сма́га́) | праслов’янська |
| сму́га «темна пляма, смуга» | російська |
| sich smougen «тулитися» | середньоверхньнімецька |
| smiegen «удавлювати, утискати» | середньоверхньнімецька |
| smuk «гнучкий, еластичний, витончений» | середньонижньонімецька |
| šmúha «продовгувата пляма, смуга» (šmuha) | словацька |
| smúga «смуга» | словенська |
| smouha «тс.» | українська |
| smuha «тс.» | українська |
| šmouha «брудна смуга» | чеська |
| sùsmauga «звуження» | ? |
| smoga «тс.» | ? |
| smeygja «притискати, натягати» | ? |
| smjúga «притискатися» | ? |
шмага́ти «бити чимось гнучким; [метати, шпурляти Ме]»
іє. *smā˘g- «кидати, бити», з яким пов’язуються також псл. smaga, smuga, укр. [сма́га́], сму́га;
псл. [smagati];
споріднене з лит. smõgti «бити», smagùs «сильний (про удари); голосний (про свист); важкий (про вагу)», smáugti «кидати; бити; хльоскати, шмагати», šmagóti «бити батогом», лтс. smаg(r)s «сильний (про удари); голосний (про свист); важкий (про вагу)», smaugs «стрункий» і, можливо, з гр. μογερός «важкий», μόγος «труднощі (під час роботи); напруга»;
р. [шмага́ть] «бити, стьобати», п. smagać «тс.», ч. šmahem «всуціль, разом», слц. šmah «помах», šmahnút’ «зробити швидкий рух рукою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шмага́лка
«гнучкий прут; невелика палиця з балабушкою смоли на кінці, яку діти кидають на велику відстань»
шмагну́ти
шмагону́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| μογερός «важкий» | грецька |
| μόγος «труднощі (під час роботи); напруга» | грецька |
| *smā˘g- «кидати, бити» | індоєвропейська |
| smаg(r)s «сильний (про удари); голосний (про свист); важкий (про вагу)» | латиська |
| smaugs «стрункий» | латиська |
| smõgti «бити» | литовська |
| smagùs «сильний (про удари); голосний (про свист); важкий (про вагу)» | литовська |
| smáugti «кидати; бити; хльоскати, шмагати» | литовська |
| šmagóti «бити батогом» | литовська |
| smagać «тс.» | польська |
| smaga | праслов’янська |
| smuga | праслов’янська |
| smagati | праслов’янська |
| шмага́ть «бити, стьобати» | російська |
| šmah «помах»«зробити швидкий рух рукою» | словацька |
| šmahnút' «помах»«зробити швидкий рух рукою» | словацька |
| сма́га́ | українська |
| сму́га | українська |
| šmahem «всуціль, разом» | чеська |
шми́га «дощечка, що служить кутоміром при набиванні млинового каменя; дощечка як міра натягання обода в колесі»
запозичення з німецької мови;
н. Schmiege (‹ свн. smiuge) «кривина, вигин, схил; кутомір; складаний метр» утворене від schmiegen «притискати(ся), прилягати, гнутися», що є словом прагерманського походження (пор. гол. smuigen, дангл. smūgan, дісл. smjúga), спорідненим з псл. smykati, smuga, укр. сми́кати, сму́га;
п. śmiga «буровий шаблон; вид косинця, що рухається на осі; теслярське знаряддя (кутомір)», [szmiga] «тс.», вл. [šmiha] «кутомір», нл. šmiga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шми́-ґува́ти
«тс.»
шми́ґа
«тс.»
шмигува́ти
«вирівнювати камінь у млині»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šmiha «кутомір» | верхньолужицька |
| šmiga «тс.» | нижньолужицька |
| Schmiege «кривина, вигин, схил; кутомір; складаний метр» (‹ свн. smiuge) | німецька |
| schmiegen «притискати(ся), прилягати, гнутися» | німецька |
| śmiga «буровий шаблон; вид косинця, що рухається на осі; теслярське знаряддя (кутомір)» | польська |
| szmiga «тс.» | польська |
| smykati | праслов’янська |
| smuga | праслов’янська |
| smiuge | середньоверхньнімецька |
| сми́кати | українська |
| сму́га | українська |
шму́клер «позументник»
запозичення з німецької мови;
н. Schmuсkler «позументник, виготовлювач прикрас» утворене від Schmuck «прикраса» (снн. smuck «тс.»), спорідненого із свн. smücken «стискати, щільно обіймати, притискати», свн. smiegen «тс.; охоплювати, облягати (про одяг); обвиватися (про рослини)», (н. schmiegen «тс.») – словом прагерманського походження, спорідненим із псл. smuga, укр. сму́га;
р. шму́клер, п. szmuklerz;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шмукля́р
«тс.»
шмукля́рня
«майстерня позументника»
шмукля́рство
«тс.; крамниця позументника»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schmuсkler «позументник, виготовлювач прикрас» | німецька |
| Schmuck «прикраса» (снн. smuck «тс.») | німецька |
| schmiegen «тс.» | німецька |
| szmuklerz | польська |
| smuga | праслов’янська |
| шму́клер | російська |
| smücken «стискати, щільно обіймати, притискати» | середньоверхньнімецька |
| smiegen «тс.; охоплювати, облягати (про одяг); обвиватися (про рослини)» | середньоверхньнімецька |
| smuck «тс.» | середньонижньонімецька |
| сму́га | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України