СМОРОДУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *sm^ьr̥děti «смердіти», *smordъ «смо-рід»;

споріднене з лит. smirdėˊti «смердіти», лтс. smir̂dêt «тс.», лат. merda «кал, нечистоти», гр. σμορδου̃ν «перебувати у співжитті», σμόρδωνες «вонючки», можливо, також дангл. smeortan «боліти», двн. smerza, нвн. schmerzen «тс.»;

р. смерде́ть, бр. смярдзе́ць, др. смьрдѣти, п. śmierdzieć, ч. smrdět, слц. smrdet’, вл. smjerdźeć, нл. smjer-źeś, полаб. smardĕ (3 ос. одн.), болг. смрдя́, м. смрди, схв. смр̀дети, смр́дети, слн. smrdéti, стсл. смръдѣти;

похідні утворення від смерді́ти, смо́рід;

назви зумовлені тим, що виділення шкірних пахучих залоз цих видів клопів мають неприємний різкий запах;

бр. [смердзюха́] «лісовий зелений клоп», [смярдзюха́, смярдзю́чка, смярдзю́шка] «тс.»;

зближується з прус. smorde «черемха, Padus Mill.» (Trautmann 271);

як семантичні паралелі пор. снн. stinkstruk «чорна смородина», нвн. Stinkbaum «тс.», складні утворення з основою дієслова stinken «смердіти» за запахом листя чорної смородини;

назви зумовлені сильним, різким запахом рослин;

псл. *smorda «смородина», *smordina «тс.», пов’язані з *smordъ «сильний запах», до якого зводиться також укр. смо́рі́д;

р. сморо́дина «Ribes L.», [смо́ро́д, сморо́да], бр. [смаро́да, смуро́дзіна] «тс.», п. smrodynia «чорна смородина», [smrodzina, smardlina], каш. [smardliny] «тс.; ожина, Rubus L.», ч. [smradinka] «смородина», [smradlina, smrdlenka] «тс.»;

запозичення з церковнослов’янської та зі словацької мов;

цсл. стсл. смрадъ, слц. smrad «тс.», як і болг. смрад, схв. смра̏д, слн. smrád, ч. smrad «тс.», відповідає укр. смо́рі́д;

р. смрад, бр. ст. смрадъ, др. смрадъ «тс.»;

п. smród «сморід», як і вл. smród, ст. smrod, нл. smrod «тс.», відповідає укр. смо́рі́д;

запозичення з польської мови;

бр. [смрод] «сморід», [смрут] (знев.) «той, хто викликає огиду», слц. [smrut] «сморід»;

очевидно, запозичення з румунської мови;

незасвідчена румунська форма може бути пов’язана з рум. puturós «смердючий», putoáre «сморід» як калька укр. сморо́дина, пов’язаного зі смо́рід;

румунські форми є похідними від дієслова putí «смердіти», яке зводиться до лат. pūtеre «пахнути гниллю», похідного від pūs «гній», спорідненого з гр. πυ̃ον «тс.», дінд. pū́yati «гниє, смердить», лит. púti «гнити», двн. fūl «гнилий», нвн. faul «тс.»;