СМИРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

зближення і змішування обох словотворчих варіантів відбулось, очевидно, вже в пізньопраслов’янський період;

псл. sъmirьnъ «смирний», похідне від mirъ «мир, спокій» і sъměrьnъ «смиренний, помірний», похідне від měrа «міра»;

р. сми́рный, смире́нный, бр. [смірне́ць] «смирніти», др. съмѣрение «помірність, приборкання, приниження, покірність, смирення», съмирение «тс.», п. śmierzyć «пом’якшувати, смиряти, приборкувати», болг. смиря́ «смирю, приборкаю», м. смири «смирить, заспокоїть, угамує», схв. сме̑ран «скромний, лагідний, покірний; помірний», стсл. съмѣренъ (съмѣрьнъ) «принижений, покірний, смиренний», съмиренъ «тс.»;

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької (початкове сл. см- відтворює книжну вимову, початкове зм- продовжує народну середньогрецьку вимову);

гр. σμύρνα (іон. σμύρνη «мирра (ароматична камедь аравійського мирта; ароматична смола; тропічне дерево, з якого її добувають; бальзамове дерево)» остаточно не з’ясоване;

припускається зворотне утворення від Σμυρναία (μύρρα) «смирнянська (мирра)», пов’язаного з Σμύρνα (іон. Σμύρνη) «Смірна» (тепер Ізмір, головне місто Іонії на західному узбережжі Малої Азії на березі Смірнейської затоки, засноване у II тисячолітті до н.е.; за однією з версій, батьківщина Гомера);

ототожнюється також з μύρρα (Дворецкий II 1488), хоча із словотворчого погляду це зближення не зовсім ясне;

р. сми́рна «ароматична смола, мирра», бр. смі́рна «тс.», ст. смирна (змирна) «сік аравійського мирта» (XVII ст.), др. смиръна «мирра», смѵрна, змюрьна, змѵрна «тс.», схв. сми̑рна «ладан», стсл. змvрьна, змvръна, змvрна, змръна, змирна, змирно «тс.»;

мотивація перенесення неясна;

може бути результатом зближення з цією назвою народної назви [маренник] «підмаренник» (пор. р. [марена́] «підмаренник м’який», бр. мару́на «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Galium verum L.);

вважається результатом перенесення на ці рослини назви ароматичної смоли сми́рна (Фасмер ГСЭ III 187–188);

не зовсім ясне;