СМИКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. smykъ/smukъ «палка, гладкий дрючок, очищена гілляка», пов’язане з smykati «ковзати, швидко рухатися»;

р. [смык] «смичок; вид борони», смычо́к, бр. смык «смичок; (заст.) примітивна борона», смычо́к «смичок; пристрій для тріпання вовни», др. смыкъ «струнний музичний інструмент», смычькъ «музикант, що грає на смикові», п. smyk «смичок; [вид саней для перевезення вантажів; вид примітивної борони]», smyczek «смичок», ч. smyk «буксування, ковзання; волокуша; лісоспуск», smyčec «смичок», слц. smyk «волокуша», вл. smyk «смичок», м. смук «швидкісний спуск на лижах», схв. сми̑к «кидок, поштовх», сму̑к «вуж», сму̏к (сму̑к) «швидкісний спуск на лижах», сму̏чке «лижі», слн. smúk «тс.», smúkе (мн.) «полоз саней», smúč «лижа»;

очевидно, залишок псл. sъmykъ (замість очікуваного *змик) «зімкнення, зв’язок», пов’язаного з sъmykati «змикати»;

р. смык «зімкнення, стик», смы́чка «мотузка, якою зв’язують гончих; зв’язані гончі», смычо́к «тс.», п. smycz «ремінь, шворка для собак; пара гончих», smyk (заст.) «мисливський собака», ч. smyčka «петля»;

псл. smуkati «ковзати, швидко рухатися», пізніше «смикати», пов’язане з mykati «рухати», mъknǫti «тягти, виривати, рухати»;

споріднене з лит. šmùkti «сповзати, спадати», smaũkti «зривати; (ви)тягати», лтс. šmukt «ковзати», дангл. smugan «(про)шмигнути», дісл. smjúga «тс.»;

іє *smeuk-/smeug- «слизький; ковзнути, прослизнути»;

р. [смы́кать] «смикати; прати, мити; терти», [смы́каться] «швендяти», бр. смы́каць «смикати», п. smykać «смикати, зривати; утікати; [тягти, волочити по землі]», ч. smókati «тягти, волочити», слц. заст. smókat’ «тс.», вл. smуkać «робити ковзальні рухи; проводити (смичком по струні)», smуkać sо «ковзатися по льоду, кататися на ковзанах», нл. smуkaś «совати туди й сюди, наточувати», схв. сму́кнути «висмикнути, вихопити», слн. smíkati sе «увиватися (коло когось)», smúkati «общипувати», стсл. смыкати с «повзати, плазувати»;