СМИКАЮТЬСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
сми́кати «сіпати, рвучко тягати, шарпати, виривати»
псл. smуkati «ковзати, швидко рухатися», пізніше «смикати», пов’язане з mykati «рухати», mъknǫti «тягти, виривати, рухати»;
споріднене з лит. šmùkti «сповзати, спадати», smaũkti «зривати; (ви)тягати», лтс. šmukt «ковзати», дангл. smugan «(про)шмигнути», дісл. smjúga «тс.»;
іє *smeuk-/smeug- «слизький; ковзнути, прослизнути»;
р. [смы́кать] «смикати; прати, мити; терти», [смы́каться] «швендяти», бр. смы́каць «смикати», п. smykać «смикати, зривати; утікати; [тягти, волочити по землі]», ч. smókati «тягти, волочити», слц. заст. smókat’ «тс.», вл. smуkać «робити ковзальні рухи; проводити (смичком по струні)», smуkać sо «ковзатися по льоду, кататися на ковзанах», нл. smуkaś «совати туди й сюди, наточувати», схв. сму́кнути «висмикнути, вихопити», слн. smíkati sе «увиватися (коло когось)», smúkati «общипувати», стсл. смыкати с «повзати, плазувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́смик
«підвищення на дорозі»
ви́смичок
«жмут висмикнутого сіна або соломи»
за́смик
«застіжка-блискавка, змійка»
засми́каний
за́смики
«слабі порості»
за́смичка
«тс.»
пересми́кувати
«підміняти одне іншим»
підсми́чка
«подвійне переплетення на підошві личаків»
по́смик
«рвучкий рух; [мотузка або ланцюг коло борони; пристрій для кріплення дишла в санях Корз; металевий прут, який з’єднує копил у санях із загнутим кінцем полоза НикНикТЛ; велика палиця Корз; заноза в ярмі Корз; penis]»
по́смиком
«дуже швидко»
по́смич
«мотузка або ланцюг коло борони»
по́смичка
«деталь борони, до якої чіпляють ланцюг»
при́смиком
«тс.»
про́смик
«гірський перевал»
смик
(виг.)
сми́катися
«робити рвучкі рухи; [ходити назад і вперед]»
смикува́тий
«стрункий, підтягнутий»
сми́чка
«ключка для смикання сіна зі стогу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смы́каць «смикати» | білоруська |
| smуkać «робити ковзальні рухи; проводити (смичком по струні)»«ковзатися по льоду, кататися на ковзанах» | верхньолужицька |
| smуkać sо «робити ковзальні рухи; проводити (смичком по струні)»«ковзатися по льоду, кататися на ковзанах» | верхньолужицька |
| smugan «(про)шмигнути» | давньоанглійська |
| smjúga «тс.» | давньоісландська |
| *smeuk- / smeug- «слизький; ковзнути, прослизнути» | індоєвропейська |
| šmukt «ковзати» | латиська |
| šmùkti «сповзати, спадати» | литовська |
| smaũkti «зривати; (ви)тягати» | литовська |
| smуkaś «совати туди й сюди, наточувати» | нижньолужицька |
| smykać «смикати, зривати; утікати; [тягти, волочити по землі]» | польська |
| smуkati «ковзати, швидко рухатися» | праслов’янська |
| пізніше «смикати» | праслов’янська |
| mykati «рухати» | праслов’янська |
| mъknǫti «тягти, виривати, рухати» | праслов’янська |
| смы́кать «смикати; прати, мити; терти» | російська |
| смы́каться «швендяти» | російська |
| сму́кнути «висмикнути, вихопити» | сербохорватська |
| smýkat' «тс.» | словацька |
| smíkati sе «увиватися (коло когось)»«общипувати» | словенська |
| smúkati «увиватися (коло когось)»«общипувати» | словенська |
| смыкати cѧ «повзати, плазувати» | старослов’янська |
| smýkati «тягти, волочити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України