СМИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє *smeuk-/smeug- «слизький; ковзнути, прослизнути»;

псл. smуkati «ковзати, швидко рухатися», пізніше «смикати», пов’язане з mykati «рухати», mъknǫti «тягти, виривати, рухати»;

споріднене з лит. šmùkti «сповзати, спадати», smaũkti «зривати; (ви)тягати», лтс. šmukt «ковзати», дангл. smugan «(про)шмигнути», дісл. smjúga «тс.»;

р. [смы́кать] «смикати; прати, мити; терти», [смы́каться] «швендяти», бр. смы́каць «смикати», п. smykać «смикати, зривати; утікати; [тягти, волочити по землі]», ч. smókati «тягти, волочити», слц. заст. smókat’ «тс.», вл. smуkać «робити ковзальні рухи; проводити (смичком по струні)», smуkać sо «ковзатися по льоду, кататися на ковзанах», нл. smуkaś «совати туди й сюди, наточувати», схв. сму́кнути «висмикнути, вихопити», слн. smíkati sе «увиватися (коло когось)», smúkati «общипувати», стсл. смыкати с «повзати, плазувати»;

похідні утворення від сми́кати;

мотивація назв цих рослин, переважно з родини осокових, очевидно, пов’язана з легкістю висмикування їх із кореня;

бр. [смычань] «трава, подібна до осоки», [смо́чка] «осока дерниста, Carex caespitosa L.»;

запозичення з польської мови;

п. smukły «тс.» зіставляється з дієсловом [smukać (się)] «вислизати; вириватися; висуватися; вибігати; вилітати; гладити; причепурюватися, наряджатися», пов’язаним чергуванням голосних із smykać «тікати; [повзти, волочитися, тягтися по землі]», якому відповідає укр. сми́кати;

н. Schmiege (‹ свн. smiuge) «кривина, вигин, схил; кутомір; складаний метр» утворене від schmiegen «притискати(ся), прилягати, гнутися», що є словом прагерманського походження (пор. гол. smuigen, дангл. smūgan, дісл. smjúga), спорідненим з псл. smykati, smuga, укр. сми́кати, сму́га;

запозичення з німецької мови;

п. śmiga «буровий шаблон; вид косинця, що рухається на осі; теслярське знаряддя (кутомір)», [szmiga] «тс.», вл. [šmiha] «кутомір», нл. šmiga «тс.»;

очевидно, споріднене зі сми́кати;

ґ, можливо, під впливом шми́ґа́ти або назв дзи́ґа, ши́ґа і под;

експресивне утворення, пов’язане, можливо, зі сми́кати (див.);

р. [шмы́кать] «туди й сюди носити; чигати; нюхати, винюхувати», бр. [шмы́каць] «ховатися, тікати», ч. [šmýkati] «тягти», слц. šmýkat’ sa «ковзатися»;

звуконаслідувальне утворення;

можливо, пов’язане з дієсловом сми́кати;

р. чмы́кать «цмокати, плямкати», [чмы́хать] «плескати водою», бр. чмы́хаць «чмихати», п. czmychać «тікати, бігти; [чмихати]»;