СМЕРЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
смерч «великий вихор, що підіймає вгору стовп води, піску, пилу»
очевидно, пов’язане з псл. *morkъ «морок, хмара»;
чеську форму зіставляли також (Holub–Kop. 233) з ч. smrsknouti, smrštiti, mrskati «хльоскати, бити»;
р. бр. болг. смерч, др. смьрчь (съмьрчь) «хмара», ч. smršt’ «(водяний) смерч»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смерч | білоруська |
| смерч | болгарська |
| смьрчь «хмара» (съмьрчь) | давньоруська |
| съмьрчь | давньоруська |
| *morkъ «морок, хмара» | праслов’янська |
| смерч | російська |
| smrsknouti | чеська |
| smrštiti | чеська |
| mrskati «хльоскати, бити» | чеська |
| smršt' «(водяний) смерч» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України