СМЕРКАЄТЬСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ме́ркнути «згасати, темнішати»
псл. *mьrknǫti «меркнути, хмаритися», пов’язане чергуванням голосних з *morkъ «морок; хмара»;
споріднене з лит. mérkti «жмурити, закривати (очі)», двн. morgan «тс.», далі з лтс. mãkuôņa «хмара», псл. moknǫti, укр. мо́кнути;
р. ме́ркнуть, бр. ме́ркнуць, др. мьркнути, п. mierzchnąć, ч. smrknouti se «смеркнутися», слц. mrkať sa «смеркатися», вл. měrkotać «блимати», нл. měrkotaś «тс.», болг. мръ́квам «смеркатися», м. мркне се, схв. мркнути, слн. mŕkniti «тс.», стсл. мръкнѫти «меркнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змерк
«присмерк»
змерка́тися
змерко́м
змирк
«присмерк»
змирх
«тс.»
мерка́ти
«мерехтіти»
меркота́ти
«тс.»
меркоті́ти
«миготіти»
ме́ркти
«ТС.»
назмерку́
намерка́ти
«смеркатися»
обме́ркнути
по́мерк(и)
«темрява, морок; сутінки»
поме́рклий
поме́рхнути
при́мерки
«сутінки»
присмерк(и)
при́смерком
смерк
смерка́тися
смерко́м
смеркома́
су́мерк(и)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ркнуць | білоруська |
| мръ́квам «смеркатися» | болгарська |
| měrkotać «блимати» | верхньолужицька |
| morgan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мьркнути | давньоруська |
| mãkuôņa «хмара» | латиська |
| mérkti «жмурити, закривати (очі)» | литовська |
| мркне се | македонська |
| měrkotaś «тс.» | нижньолужицька |
| mierzchnąć | польська |
| *m<SUP>ь</SUP>r̥knǫti «меркнути, хмаритися» | праслов’янська |
| *morkъ «морок; хмара» | праслов’янська |
| moknǫti | праслов’янська |
| ме́ркнуть | російська |
| мр̏кнути | сербохорватська |
| mrkať sa «смеркатися» | словацька |
| mŕkniti «тс.» | словенська |
| мръкнѫти «меркнути» | старослов’янська |
| мо́кнути | українська |
| smrknouti se «смеркнутися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України