СМАЛЬНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
смалди́кнуть «дуже вдарити»
афективне утворення, пов’язане із смальну́ти «сильно вдарити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
смалди́к
(виг.)
смальди́к
«тс.»
смальди́кнуть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смальну́ти «сильно вдарити» | українська |
смали́ти
псл. [smaliti] «смалити, палити, пекти, задимлювати, коптити», очевидно, пов’язане чергуванням голосних із smola «варена смола, вар; живиця»;
може розглядатись як продовження незасвідченого псл. *smōliti, каузативної форми до *smel-ti «палити; тліти, жаріти; повільно горіти», до якого зводиться також smola, укр. смола́;
споріднене з лит. smė˜la «тліє, жевріє» і з більш віддаленими утвореннями, поширеними формантом -k-, smil˜kti «тліти; димитися, куритися», smilkóti «обкурювати (пахощами)», сірл. smāl, smōl, smūal «вогонь, полум’я; спека, жар; попіл», снідерл. smōlen «тліти; димитися, коптити», гол. smeulen, нн. smelen, [smöln] «тс., повільно горіти», флам. smoel (‹*smōla-) «душний, пекучий, жаркий», сангл. smolder «дим», англ. smoulder «тліти; тліючий вогонь», smell «запах», пгерм. *smul;
очевидно, іє. *sme(u)-l-/smō-l-/smi-l- «палити; тліти, повільно горіти; димитися; дим»;
висловлюється думка про походження слів з основою сл. smal- (smol-) від того ж кореня, що й псл. smag-, smog- (Brückner 503);
р. [сма́ли́ть] «смалити, палити, пекти», бр. смалі́ць «тс.; обпікати; [бути лютим (про мороз)]», п. smalić «смалити», вл. smalić «смалити, палити; підпікати», нл. smaliś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засма́лений
посма́лений
пусмуло́нути
«злегка обпалитися, присмалитися»
сма́лений
смалі́й
«той, хто смалить, хто ріже й осмалює свиней»
смалки́й
«сильний, різкий (вітер); дуже жаркий»
смальки́й
смальну́ти
«вистрелити; сильно вдарити»
смалю́х
«залишок обгорілого дерева на пожарищі»
сма́ляти́на
шмали́ти
шмалі́й
«тс.; холодний, різкий вітер»
шмалко́
«швидкий віл»
шмальки́й
шмальни́й
«тс.»
шмальну́ти
шмалю́г
«палиця, якою ворушать солому в печі»
шмаля́к
«тс.»
шма́лятина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| smoulder «тліти; тліючий вогонь» | англійська |
| smell «запах» | англійська |
| смалі́ць «тс.; обпікати; [бути лютим (про мороз)]» | білоруська |
| smalić «смалити, палити; підпікати» | верхньолужицька |
| smeulen | голландська |
| *sme(u)-l- / smō-l- / smi-l- «палити; тліти, повільно горіти; димитися; дим» | індоєвропейська |
| smė˜la «тліє, жевріє» | литовська |
| smil˜kti «тліти; димитися, куритися» | литовська |
| smilkýti «обкурювати (пахощами)» | литовська |
| smaliś «тс.» | нижньолужицька |
| smelen | нижньонімецька |
| smöln «тс., повільно горіти» | нижньонімецька |
| smalić «смалити» | польська |
| *smul | прагерманська |
| smaliti «смалити, палити, пекти, задимлювати, коптити» | праслов’янська |
| smola «варена смола, вар; живиця» | праслов’янська |
| *smōliti | праслов’янська |
| *smel-ti «палити; тліти, жаріти; повільно горіти» | праслов’янська |
| smola | праслов’янська |
| smola | праслов’янська |
| smola | праслов’янська |
| smola | праслов’янська |
| smola | праслов’янська |
| smag- | праслов’янська |
| smog- | праслов’янська |
| сма́ли́ть «смалити, палити, пекти» | російська |
| smolder «дим» | середньоанглійська |
| smāl | середньоірландська |
| smōl | середньоірландська |
| smūal «вогонь, полум’я; спека, жар; попіл» | середньоірландська |
| smōlen «тліти; димитися, коптити» | середньонідерландська |
| smal- (smol-) | слов’янські |
| smol- | слов’янські |
| smol- | слов’янські |
| smol- | слов’янські |
| smol- | слов’янські |
| смола́ | українська |
| smoel «душний, пекучий, жаркий» (‹*smōla-) | фламандська |
| *smōla- | фламандська |
| *smōla- | фламандська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України