СМАЛКЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. smalec «смалець», szmalec «тс.» походить від двн. свн. smalz (нвн. Schmalz) «тс.», пов’язаного з двн. smеlzan «розтоплювати(ся)», свн. smеlzen, нвн. schmelzen «тс.», спорідненим з дангл. meltan «тс.», дісл. melta «перетравлювати», можливо, також з псл. *moldъ «молодий»;

р. сма́лец «смалець», бр. [сма́лец] «гусячий жир», шма́лец «тс.»;

псл. [smaliti] «смалити, палити, пекти, задимлювати, коптити», очевидно, пов’язане чергуванням голосних із smola «варена смола, вар; живиця»;

може розглядатись як продовження незасвідченого псл. *smōliti, каузативної форми до *smel-ti «палити; тліти, жаріти; повільно горіти», до якого зводиться також smola, укр. смола́;

споріднене з лит. smė˜la «тліє, жевріє» і з більш віддаленими утвореннями, поширеними формантом -k-, smil˜kti «тліти; димитися, куритися», smilkóti «обкурювати (пахощами)», сірл. smāl, smōl, smūal «вогонь, полум’я; спека, жар; попіл», снідерл. smōlen «тліти; димитися, коптити», гол. smeulen, нн. smelen, [smöln] «тс., повільно горіти», флам. smoel (‹*smōla-) «душний, пекучий, жаркий», сангл. smolder «дим», англ. smoulder «тліти; тліючий вогонь», smell «запах», пгерм. *smul;

очевидно, іє. *sme(u)-l-/smō-l-/smi-l- «палити; тліти, повільно горіти; димитися; дим»;

висловлюється думка про походження слів з основою сл. smal- (smol-) від того ж кореня, що й псл. smag-, smog- (Brückner 503);

р. [сма́ли́ть] «смалити, палити, пекти», бр. смалі́ць «тс.; обпікати; [бути лютим (про мороз)]», п. smalić «смалити», вл. smalić «смалити, палити; підпікати», нл. smaliś «тс.»;