СЛЯКОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
слаква́ «сльота; погана погода»
запозичення з польської мови;
п. [śląkwa] «сльота; дощ із снігом» відповідає укр. сля́коть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
слякови́ця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| śląkwa «сльота; дощ із снігом» | польська |
| сля́коть | українська |
сля́ка «погана погода, переважно сніг з дощем; сльота, мокротеча Л; причепа ЛПол»
не зовсім ясне;
може бути виведене від псл. [*slęk- (‹*slenk- або *slink-)], очевидно, давнього звуконаслідувального утворення (пор. лит. šlė˜kti «бризкати», šlakas «крапля»);
іноді зіставляється (Соболевский ЖМНП 1886, вересень, 156; Погодин РФВ 50, 229; Zubató LF 20, 407) з назалізованими лит. sliñkti «повзти», slаñkė «сипкий пісок», slinkėˊti «сповзати», slenkti «осідати, осаджуватися»;
припускається (Рейф 842; Mikl. EW 308) зв’язок із семантично тотожним, але фонетично віддаленим р. [сло́та] «сльота, слякоть», якому відповідає укр. сльо́та́;
висловлюється також припущення (Даль IV 230) про зв’язок р. сля́коть із слизь;
неприйнятне зближення з р. [слудь] «наст, снігова кора» (Jagić AfSlPh 6, 287), як і пов’язання з р. [сля́ка] «горбатий, каліка» (Даль IV 230);
р. сля́коть «сльота», [слять, сля́ча] «тс.», бр. [сле́каць] «мокра погода з дощем і снігом; мряка, мжичка», п. [śląkwa] «дощова погода, сніг з дощем», [śląknąć] «промокати, змокати», схв. сле̏ка «морський прилив»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сля́ґотa
«мокра погода, сльота»
сля́готь
«погана погода, переважно сніг з дощем; сльота, мокротеча»
слякота́
«сльота; (перен.) мерзенна, нікчемна, жалюгідна людина»
(розм., рідк.)
сля́коть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сле́каць «мокра погода з дощем і снігом; мряка, мжичка» | білоруська |
| šlė˜kti пор. | литовська |
| šlakas пор. | литовська |
| šlė˜kti пор. | литовська |
| šlakas пор. | литовська |
| sliñkti «повзти» | литовська |
| slаñkė «сипкий пісок» | литовська |
| slinkėˊti «сповзати» | литовська |
| slenkti «осідати, осаджуватися» | литовська |
| śląkwa «дощова погода, сніг з дощем» | польська |
| śląknąć «промокати, змокати» | польська |
| *slęk- (‹*slenk- або *slink-)] | праслов’янська |
| *slenk- | праслов’янська |
| *slink- | праслов’янська |
| *slenk- | праслов’янська |
| *slink- | праслов’янська |
| *slenk- | праслов’янська |
| *slink- | праслов’янська |
| сло́та «сльота, слякоть» | російська |
| сля́коть | російська |
| слизь | російська |
| слудь «наст, снігова кора» | російська |
| сля́ка «горбатий, каліка» | російська |
| сля́коть «сльота» | російська |
| слять | російська |
| сля́ча «тс.» | російська |
| сле̏ка «морський прилив» | сербохорватська |
| сльо́та́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України